Маріупольський краєзнавчий музей був повністю зруйнований. Після потрапляння снаряду, в будівлі зайнялась пожежа. Проте не вогонь став причиною знищення та зникнення значної кількості експонатів, артефактів і інших історичних цінностей. Історичне надбання знищували мародери, а потім – російські війська, які конфіскували в музеї найцінніші експонати і вивезли все це в окупований Донецьк.
Допомагала росіянам здійснювати цей злочин директор музею Наталія Капуснікова.
Вона очолила маріупольський музей не так давно. Здавалась молодим та прогресивним керівником. Проте з сучасною історією України у директорки були складні стосунки. Вона не хотіла робити експозицію про Майдан і події так званої «руської весни». На наше питання про це під час інтерв’ю Наталя Капуснікова відповідала так: «Події сучасності мають відійти від нас подалі, щоб ми могли об’єктивно оцінювати їх».
У Капуснікової склалися непрості стосунки і з новою командою муніципалітету. Пані директорка добивалася проведення капітальної реконструкції музею. Отримала обіцянку від заступника мера Олександра Кочуріна, але питання переоснащення та ремонту музею було відкладено.
Це дуже образило директорку. В інтерв’ю сайту 0629 вона розповідала про це. А також про розходження з новою командою щодо стратегії розвитку музею. Капуснікова вважала, що музей має залишатись таким, яким він був до останнього часу – просто архівом зі скляними стелажами, містом не для відвідувачів. Команда мера хотіла зробити маріупольський музей сучасним і цікавим для молоді, за прикладом музею Солідарності у Гданську.
Щоб реалізувати свою стратегію, влада Маріуполя провела вперше в 2021 році «Ніч музеїв» - захід, який зібрав тисячі містян не в нічному клубі, не на шоу чи концерті, а саме в музеях. А Наталя Капуснікова була дуже роздратована і називала такий наплив людей в музеї «дурдомом».
Ось така експозиція складалася в стосунках влади і керівництва музею на початок 2022 року.
Коли розпочалась війна, кожен мав чітко виконувати свою роботу. Керівництво музею повинно було виконувати інструкції, які отримало від Міністерства культури щодо евакуації історичних цінностей, а керівництво міста мало б сприяти вивезенню цих експонатів.
Але процес застопорився з обох боків.
«Я з себе не знімаю відповідальність, - прокоментував ситуацію Олександр Кочурін. – Але директорка музею жодного разу не звернулась до мене по допомогу з евакуацією експонатів».
Згідно з постановою Верховної Ради України від 2020 року «Про затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій», рішення про евакуацію культурної спадщини на місцевому рівні має приймати місцева влада і керівник установи.
Ніяких рішень в Маріуполі не було ухвалено.
«Ви ж пам’ятаєте, що за два дні до війни ми проводили сесію і приймали зовсім інші рішення. Ніхто не вірив, що буде війна», - пояснює Олександр Кочурін.
Але і після початку війни відповідних рішень про евакуацію не було ухвалено.
Ми намагались зв’язатися з директором музею Капусніковою, заступником директора Божко – ніхто не відповідав. Капуснікова зараз в Маріуполі, без зв’язку. За нашою інформацією, Раїса Божко – в Криму, теж не на зв’язку.
Прокоментувати ситуацію зголосився зав. масовим відділом музею Олександр Горе.
«Я нікого не захищаю, але для евакуації у нас не було нічого, - каже він. - Вивозити експонати було неможливо. Потрібні були спеціальні ящики, транспорт. Теоретично, ми мали б все евакуювати, але куди, на чому, як? Відповідей на ці питання ми не мали. Тому ми зробили єдине, що могли в тих умовах – перенесли всі експонати в фонди музею», - розповідає Олександр.
Він каже, що в роки Другої світової війни працівники музею переховували від німців цінні експонати. Але тоді було простіше, тому що німці не бомбили будівлю музею. Росіяни музей не пожаліли - знищили його.
«Проте найбільше мені жаль не тих експонатів, які вивезли у Донецьк, - каже Олександр Горе, - бо ми це зможемо повернути після перемоги, а те, що згоріло у вогні».
З 50 тисяч експонатів зберіглося тільки 2 тисячі. Це найцінніші, які були заховані в фондах музею. Наприклад, старовинна кольчуга, артефакти греків-переселенців, дві оригінальні роботи Куїнджі, оригінал картини Айвазовського та інші.
Як розповіла директорка Художнього музею Куінджи Тетяна Булі, картини були заховані разом з іншими цінними експонатами в сховищі краєзнавчого музею, ключ від сховища був тільки у однієї людини – у Наталі Капуснікової.
І вона з радістю відкрила сховище для окупантів. І навіть провела екскурсію для росіян, в ході якої розповіла історію про нацистів-азовців, які, так би мовити, знищили музей ще до початку бойових дій у місті. Цікаво, для якої аудиторії вона несла всю цю єресь?
Ми запитали у Олександра Кочуріна, чи здивувала його зрада директорки. На що той відповів, що не знає всіх обставин і не може за таких умов засуджувати, але це інтерв’ю Капусніковой російським ЗМІ дуже однозначне і зрозуміле.
«Я зараз думаю, а може директорка музею і не хотіла нічого евакуювати? Може тому вона, замість того щоб обривати мій телефон і вимагати автобусів та охорону, просто не робила нічого? Все можливо. Я нічого не виключаю», - каже заступник міського голови.
Зараз міська влада Маріуполя пише заяви у поліцію про розкрадання майна. Але якщо раритети осядуть десь у приватних руках, знайти і повернути їх громаді буде дуже важко.
