Брехверендум. Як Маріуполь дійшов до такого життя

З тих давніх-давніх часів, коли я дивився по телевізору не тільки футбол, пам`ятаю новини з якихось країн третього світу, у яких люди шикуються в черги на дільниці для голосування під пильним супроводом автоматників. Люди в чергах на тих кадрах були переважно виснажені від голоду, а ті, що тримали зброю, навпаки, вражали своєю контрастною відгодованістю. Це все згадується, коли бачу зараз фото та відео "волевиявлення" під прицілом з міста, в якому я народився, прожив більшу частину свого життя. а може й ще б пожив, якби не 24 лютого 2022 року, пише маріупольський журналіст Григорій Швед.

Якби мені хтось колись сказав, що такий #брехверендум буде відбуватись у окупованому россіянами Маріуполі - ніколи не повірив би. Порівняно з тим, що ми бачимо сьогодні, кучмівський референдум-2000 - це торжество демократії. 

Втім, перший дзвіночок був у травні 2014-го, коли в місті проводили "денеерівський" #брехверендум, відкривши на тоді ще півмільйонне місто чотири дільниці і завдяки тому отримаавши картинку масовості. Зараз і від півмільйона залишилось набагато, й картинна масовість нікому вже не потрібна, всі цифри й так будуть намальовані, а на камеру позують окремі ексгібіціоністи.

Можна довго розпатякувати, як Маріуполь дійшов до життя такого. Згадати, як терпіли першу - донецьку - окупацію, коли усе місто у підсумку опинилось під тотальним контролем російського топ-менеджменту, який навряд чи працював тільки на донецьких. Звернути увагу на герб, на якому досі (!!!), на дев`ятому році війни, cтоїть російське тавро "1778", стоїть офіційно, перекреслюючи ще одне-два, а може й більше століть української історіі міста, яке нині зветься Маріуполем. Зрозуміти усе пафосне блюзнірство вживання з релігійним підтекстом словосполучення "місто Марії" по відношенню до того, що було банально назване на честь невістки російської імператриці. І ще невідомо, який наратив дійсно більше хотіли закласти на підкорку маріупольцям творці цього міфу - покровительство Богородиці (а якби ж воно було так - хіба б сталося це все з "містом Марії", хіба б Вона допустила?) чи може богообраність російського царського роду, з якого, мовляв, і "засновниця" та авторка відомої жалованої грамоти разом з невісткою?...

"Дільниця" на песевдореферендумі в Маріуполі на фоні руїн та сміття. Фото 0629

Але, не зважаючи на промивання мізків, не дивлячись на те, що місто моє сьогодні в ярмі, попри те, що все ще жива мережа зрадників з цього полісу (як відкритих - там, вдома, так і прихованих - на підконтрольній Україні території), МАРІУПОЛЬ - ЦЕ УКРАЇНА. Українським він був (як і взагалі існував) набагато більше за 244 роки, Українським він і буде, дасть Бог, ще багато віків. А результат усього цього  #брехверендума можна звести до відомого польського фразеологізма - ucho od śledzia (дуже поширений в Польщі вираз, який означає вухо від оселедця - тобто нічого, нуль, порожнеча)...

Більше блогів - в нашій СПЕЦТЕМІ за посиланням.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Что не так с официальной датой основания Мариуполя, и почему мэр против пересмотра этой даты, - ФОТО, ВИДЕО

Аргументы для Бойченко. Какие еще нужны доказательства нашему мэру?