Три важливі слова про гідність

Сьогодні Україна святкує День гідності та свободи. 21 листопада 2013 року уряд Миколи Азарова відмовився підписати Угоду про Асоціацію України з ЄС, яку сам же і готував протягом тривалого часу. Відмова від європейського курсу України була вимогою президента РФ Путіна. Вже в 2013 році він, вочевидь, мав плани захопити владу в Україні і окупувати її території. Але цим планам завадив український народ.

21 листопада українці вийшли на Майдан, щоб захистити свій вибір, захистити право своєї країни на свободу визначати свій зовнішньополітичний курс. А це і є суверенітет.

Не Путін з росіянами, а саме українці мають вирішувати, куди їм вступати, куди не вступати, до чого прагнути, а чого позбавлятися.

Українська влада, підконтрольна на той момент Кремлю, силою розігнала протестувальників. Але люди не злякалися, і наступного ранку на Михайлівську площу вийшов мільйон українців.

Так починалася Революція гідності, яку насправді підтримували у всіх без виключення регіонах України. Маріуполь та Донецьк також стояли на Майдані незалежності поруч із киянами, вінничанами, одеситами та запоріжцями.

Російський диктатор втратив контроль над Україною, тож вирішив розпочати війну.

Російська пропаганда багато попрацювала, щоб дискредитувати народний протест за свободу та гідність. На сході дуже поширеною стала теза «поки вони там скачуть, ми працюємо і заробляємо гроші для країни».

Цей текст головної редакторки сайту Анни Романенко  - якраз про те, чому свобода і гідність, як то кажуть, «можна мазати на хліб», чому боротьба за свободу та гідність у разі перемоги приносять фінансове зростання для кожного громадянина у країні.

Він був написаний 21 листопада 2019 року на російській мові. Прийшов час перекласти на українську.

Три важливі слова про свободу

Мені здається, що гідність людини визначають три речі: свобода, пам'ять і повага (до себе і до інших). Ось відніми у людини будь-який з цих пунктів, і вона відразу ж перетворюється з гідної людини в щось зовсім інше.

Свобода

"Свобода - це те, що в тебе всередині". Хтось скаже: та навіщо нам здалася твоя свобода, коли нам жерти нічого. А я відповім: потрібна. Ось якраз для того, щоб нагодувати своїх дітей. Щоб заробити. Щоб стати кимось. А потім мати свободу вибору заробляти не де доведеться, бо більше ніде, а там, де більше платять, де кращі умови для життя, де поваги більше та цивілізації.

У невільному суспільстві людина не має вибору. Там діє принцип: де народився, там і став у нагоді. Якщо ти народився біля шахти в Часовому Ярі, то й нема чого математику з програмуванням зубрити. До шахти! Та картини малювати не треба. Бо на завод!

У невільному суспільстві нас прив'язують до місця і включають телевізори на повну гучність, щоб ми жили без альтернативи. Ну якщо не знаєш, як може бути, то й реаліями похмурими не будеш обурюватися.

Деяким людям щастить. Вони одразу народжуються внутрішньо вільними. Інші це почуття у собі вирощують. Знаєте, як? Читають розумні книги, зустрічаються з розумними людьми, багато навчаються, їздять світом і дивляться, як живуть в інших містах, областях та країнах, розвиваються. І роблять висновки. Головний висновок, власне, один: у вільному світі економіка вільно розвивається, а у невільному – за планом. Там, де вільно розвивається, там чомусь кондиціонери у машини встановлювали тоді, коли в нашій країні їх не було навіть у квартирах. І одяг якийсь гарний, а не однаковий для всіх, пошитий на п'ятирічку вперед.

Там, де є свобода, – там народжуються генії. Там, де немає свободи – там народжується геніальний андеграунд, а все, що над андеграундом – сірість та зневіра.

Пам'ять

Людина без пам'яті – манкурт. Манкурти, це придумані Чингізом Айтматовим люди, яким у дитинстві так попрацювали з мозком, щоб вони забули своє коріння, втратили зв'язок зі своєю історією,  зненавиділи її.

Радянська влада з українців десятки років робила манкуртів. Дехто досі кричить: не забирайте у нас нашу рідну мову – російську. І забуває, що рідну мову у нас уже забрали раніше. І ніхто не обурювався.

Подивіться на старі світлини Маріуполя. У 19 столітті та на початку 20 століття у Маріуполі основними були дві мови – українська та грецька.

І вивіски всі були українською та грецькою, а в 30-ті українську почали викорінювати, і грецьку теж. Греків стали у в'язниці садити. І українців також. І через 50 років раптом виявилося, що рідна мова у всіх – російська.

Не бути манкуртом – це пам'ятати, хто ти є, цікавитися, ким були твої предки. Вчити історію. Читати розумні книги. І аналізувати.

Не знаєш історії – не зможеш зберігати гідність, коли якийсь малоосвічений хамський дивак кине тобі в обличчя «хохол» або «піндос», або «жид».

Повага

Чи помітили ви, що чим неосвіченіша людина, тим вона агресивніша? Така людина не поважає себе. Не вміє, не знає, що таке гідність. Чи варто дивуватися, що така людина не може поважати інших?

Людей, без поваги до себе, ви легко розпізнаєте. Наприклад, у маршрутці вони голосно обговорюють телефоном свій сімейний скандал або любовну драму, або деталі купівлі нових трусів. Вони не помічають, що такими публічними розмовами принижують свою гідність. А ще люди без поваги до себе харкають на асфальт. Вони не думають, що можуть вступити в таке ж лайно, залишене такими самими людьми без поваги. Люди без поваги можуть вдарити тебе в маршрутці, якщо ти наступив їм на ногу. Тому що люди без поваги до себе вважають агресію єдиним способом захисту гідності, якої  вони не мають. І головна ознака людей, які не поважають себе та інших, – вони ніколи не сумніваються. Ніколи і за жодних обставин. Вони завжди впевнені, що краще за інших все знають, і не соромляться лізти зі своїми порадами, навіть коли їх зовсім ніхто про це не просить.

З усіх видів поваги найважча – повага до відмінної від твоєї точки зору. Чомусь саме ці відмінності у людей без поваги спричиняють найбільший сплеск агресії.

В Україні поваги до іншої точки зору – катастрофічний дефіцит. А деякі дуже розумні та хитрі люди, але манкурти, вміло користуються цим і намагаються підсунути замість альтернативної точки зору – відверту брехню та шантаж.

Так ось прошу не плутати ці речі. Інша думка – це завжди діалог. А підробка та брехня – це завжди монолог, майже релігія, яка не потребує дискусій.

Загалом сьогодні в Україні День гідності та свободи. Дуже хочеться, щоб людей, для яких ці слова – не порожній звук, ставало дедалі більше.

Анна Романенко