Про мертве місто - "мертвими" фарбами. Художниця Олена Украінцева створила виставку про пережите в блокадному Маріуполі

Художниця Олена Украiнцева малює рідний Маріуполь різними фарбами. Своїми картинами вона розповідає про війну в Україні.

Зараз Олена Украінцева організувала виставку з власних картин, які вона намалювала зі своїх спогадів про блокадний Маріуполь. Ці роботи розпочали свій шлях з Німеччини,  планується їх презентація й в інших країнах.

Олена не завжди писала картини про війну. Був період, коли вона хотіла показати всю красу індустріального та сучасного міста біля моря в яскравих фарбах. Тому і об’єднала художників-аматорів для створення проєкту PostMost та кілька років поспіль отримувала на його фінансування гранти та долучала до себе все більше творчих людей.

Тепер її роботи допомагають Україні як інформаційно, так і фінансово. Крім картин, які купляють на благодійних аукціонах, художниця зробила малюнки “Азовсталь” і “Маріуполь” для футболок, кошти від яких підуть на допомогу маріупольцям.

“Виставка – це був спосіб розказати, що відбувається на Сході України”

Олена здійснила свою мрію навчатися художній майстерності в 32 роки, коли вже мала вищу освіту педагога-економіста, дітей та була заміжньою. Вступивши до Харківської академії дизайну та мистецтва на спеціальність «Станковий живопис», художниці довелося вчитися майже заново малювати олійними фарбами, бо до цього вона писала тільки аквареллю.

Вона познайомилася з художником Олександром Малаховським, який очолював громадську організацію ”Ліга вільних художників «ARS ALTERA»” у Маріуполі. Олену вразило, що в цій спільноті люди захоплені своєю справою та не бояться експериментувати, а щоб долучитися до неї було достатньо тільки бажання. Митці цієї організації розміщували свої роботи прямо на стінах Порт City, де кожен бажаючій міг придбати картину, яка йому до душі.

“Там могли представити свої роботи не лише професійні художники, а і ті люди, які просто малюють та хочуть спробувати свої сили і, можливо, продати свою картину. Ось у цій організації і я була”, - каже художниця.

Вже після першого року навчання в академії Олена Украінцева мала власну виставку картин у виставковому залі Художнього музею імені Архипа Куїнджі. В 2015 році організація художників, в якій була Олена, отримала пропозицію зробити виставку про війну, щоб показати її на Західній Україні.

“Можливо через відстань або якісь стереотипи, але люди на Заході не вірили, що в Україні йде війна. Для нас це було дуже дивно, і ми хотіли, щоб вони дізналися про це та зрозуміли. Крім того, ми всі переживали в Маріуполі ці події, і дуже багато речей відбувалося, в які неможливо було повірити”, - пояснює Олена.

Спілкування між Сходом та Заходом України стало однією з головних причин створення та презентації виставки «Маріуполь на межі». Але так як цей проєкт був соціальним і не мав жодного фінансування, Олені та художниці з Донецьку Ганні Торкаєнко довелося їхати та везти всі картини через всю країну власним коштом. Разом вони написали близько 25 картин та власноруч довезли їх до Ужгорода, де і провели першу презентацію-спілкування.

“Нас прийняли добре, виставку зробили, вона пройшла. А потім нам просто було лінь все це везти назад - ми як подумали, що знову все збирати і ще дві доби везти додому. Тому поки місяць там була виставка, ми знайшли місце, де її можна виставити в Івано-Франківську. Ну і потім крок за кроком ця виставка за півтора роки об'їхала 13 великих та маленьких міст України”, - каже Олена Украінцева.

На кожному відкритті художниці були присутні особисто, спілкувалися із людьми, розповідали про себе та регіон, долали різні упередження між Сходом та Заходом і тим самим об’єднували людей.

Остання виставка цього проекту відбувалася у Верховній Раді у Києві. Поряд з нею були представлені картини з природою, які написали художники з Мукачево.

“Один художник запитав у мене: чому на картинах так багато солдатів, у нас що – війна? А це вже був 2016 рік, ми вже півтора року розповідаємо, що у нас на Сході війна, а про це навіть багато хто і не знав. Ось тоді я і подумала, що напевно недаремно ми розпочали цей проєкт”, - згадує Олена.

Після цього, у 2017 році, Олена разом з колегами та друзями організовувала фестиваль української культури у Литві “Україна сучасна і традиційна”. А в 2018 вона була учасницею проєкту “ART WAR” – представляла свої картини у німецькому місті Зіґен та розказувала про ситуацію в Україні.

“Ми близько двох років говорили про війну, про мир, про ситуацію на Сході України. І ми втомилися від цього. Тому що, коли постійно кажеш, то вже неможливо відчувати ті ж емоції і вже хочеться жити далі. Так і виникла ідея показувати на картинах красу нашого міста”, - згадує Олена.

PostMost: про красу індустріального Маріуполя та перспективи для його жителів

Коли люди поступово стали звикати до життя в умовах війни на Сході України, а Маріуполь почав стрімко розвиватися, то Олені захотілося допомогти в цьому і показати красу міста в творчості. Разом з однодумцями з Ліги вільних художників «ARS ALTERA» вони пішли на екскурсію на завод.

“Ми ходили, дивилися та зустріли одного працівника. Він запитав, хто ми та чи будемо ми малювати завод. Ми сказали, що будемо, і він попросив зобразити його різнобарвним, щоб життя було яскравішим. Бо люди втомилися завжди бачити завод та повсякденні будні сірими, це наганяло на них сум”, – каже художниця.

Це спало Олені на думку і вона вирішила зробити проєкт, який би допоміг маріупольцям поглянути на рідне місто з іншого боку, полюбити його та робити краще.

“Бо люди, які дуже довго жили у Маріуполі, звикли до стереотипу, що Маріуполь - це суцільні заводи та підприємства важкого машинобудування, а це значить - екологічна катастрофа. Більшість з них не бачили красу нашого міста. І ось щоб показати, що в Маріуполі багато всього красивого та унікального – як природа так і заводи – у мене з'явилася ідея створити проєкт, щоб малювати місто. І коли після 2014 року до нашого міста приїхали багато переселенців, які хотіли змінити своє життя на краще і жити в красивому місті, то ось завдяки цій енергії та великим інвестиціям місто почало стрімко змінюватися. І до цього долучалися все більше ініціатив, які розвивали місто”, - поділилася роздумами Олена.

Так навколо цієї ідеї об’єдналися 8 художників і троє фотографів і створили виставку «PostMost» у 2019 році. Спочатку Олена написала проєкт та відправила його на розгляд до закордонних фондів, але отримала відмову. А коли почула про бюджет участі в Маріуполі на культурні ініціативи – подала його в останній день та виграла грант на різні матеріали та інші витрати.

Перша виставка « PostMost» розмістилася на стіні Порт City в Маріуполі, на якій до цього розміщувалися їхні картини для продажу.

“Ми вивісили полотнища з нашим логотипом « PostMost». Ми назвали наш проєкт саме так, тому що Пост-Міст – це той міст, який пов'язує людей та індустріальну нашу частину міста. Ідея була показати як взаємодіють між собою заводи і люди, як вони впливають один на одного та які мають перспективи”, - пояснює Олена.

Перший рік цього проєкту був у вузькому колі митців. А вже наступного до нього долучилися ще інші художники-аматори, які до цього виставляли свої картини на стіні в Порт City, бо вони також любили своє місто і хотіли це передати на полотнах. Тож і наступного року ініціативу « PostMost» знову підтримали фінансово, в якій вже взяли участь 25 художників. Виставка вийшла набагато більшою і її першою розмістили у виставковому залі “Гастроном” в Центрі сучасного мистецтва "Готель Континенталь".

На третій рік ініціативна група прописала проєкт, щоб весь актив художників зміг з’їздити до творчого відрядження в інші індустріальні міста України та обмінятися досвідом. Але цю ідею не підтримали. Проте коли Маріуполь став Великою культурною столицею 2021, то проєкт « PostMost» включили як одну з 11 ініціатив для реалізації.

Але формат проєкту довелося трохи змінити – тепер до Маріуполя мали приїхати художники з усієї України та навіть Німеччини. Це зробили в формі резиденцій з різних тематик, серед яких - природа Приазов'я, історико-архітектурне вивчення міста та індустріальна частина. Кожна з них була по по 10 днів одна за одною впродовж місяця. Всього Маріуполь відвідали 27 митців.

“Малювали заводи, порти, залізниці. І кожна із резиденцій закінчувалася виставкою. Виставки у нас були по всьому місту – і у виставковому залі Куїнджі, у готелі Континенталь, Вежі, Палаці культури на Лівому березі. Ну, загалом скрізь виставляли, а потім мав бути зроблений контейнер POP-ART і він мав подорожувати різними містами та показувати Маріуполь. Але ця частина не встигла реалізуватися”, – згадує Олена Украінцева.

Евакуація з блокадного Маріуполя

З початку повномасштабної війни і до 21 березня Олена з родиною перебували у Маріуполі. Маючи досвід ходіння в походи та розпалювання багаття  вони легше пережили ті страшні події. Крім цього, художниця завжди робила запаси їжі, тож при економному вживанні її сім’ї було достатньо для життя. Був і доступ до криниці на вулиці неподалік її приватного будинку.

“Мені та моїй родині, батькам дуже пощастило – ми не зіткнулися з війною як із жорстокістю людини до людини. Ми не бачили, щоб хтось когось бив, хтось у когось стріляв, наставляв зброю. Ми не бачили трупи на вулицях, можливо, тому що ми не часто виходили з дому. Тому таких жахів, які пережили багато маріупольців, мені та моїй родині не довелося пережити. Слава богу, вся моя сім'я та родичі живі. Хоча мої батьки були в тих місцях, де були сильніші обстріли”, - згадує Олена.

Але війна була для неї величезною некерованою стихією, яка невпинно наближається і неможливо спрогнозувати куди саме вона вдарить.

“Я не можу це описати – у мене не було жаху, я була повністю розгублена. У мене було відчуття неприємної невагомості. Як у казці про Алісу, коли вона бігла за кроликом і впала в нору. І вона летить так повільно, несподівані предмети трапляються у неї на шляху. Ось таке відчуття було”, - каже художниця.

Евакуювалася Олена на машині з двома синами та ще однією родиною. На виїзді з міста машина зламалася і один чоловік допоміг дотягнути їх до Мангуша причепом до власної автівки. А звідти їм пощастило потрапити на евакуаційний автобус до Запоріжжя і дістатися туди за один день.

Чому «Сни в облоговому місті» написані акриловою фарбою

Під час перебування в блокадному Маріуполі Олена відчувала, що переживала найгостріші та найнебезпечніші моменти життя. Тому в неї виникла ідея записувати свої думки, ідеї, інколи ескізи, бо малювати картини тоді не було можливості.

І коли вона вибралася з Маріуполя та дісталася міста Зіґен в Німеччині, то одразу знайшла фарби і полотна і почала малювати серії картин «Сни в облоговому місті».

“Зазвичай я пишу олійними фарбами, але ці роботи зроблені акрилом, бо для мене акрил – це мертвий матеріал, у якому немає життя. Коли ми знаходилися у місті, в мене було саме таке відчуття, що я десь у якомусь плоскому світі. Тому що все навколо втратило колір, ніби в якійсь іншій реальності”, - пояснює художниця.

Зараз ця колекція робіт налічує 7 картин, але Олена планує її доповнювати новими. Спочатку роботи представили в Німеччині на виставці у резиденції “ArToll”, а потім була дводенна виставка в університеті Зіґена і зараз вони знаходяться у Боні Fray Museum на двомісячній виставці.

А нещодавно одну з цієї серії картин під назвою «Low battery» було продано на аукціоні у Берліні в чотири рази більше від стартової ціни. Всі виручені кошти пішли на допомогу Україні.

“Я не знаю художньої цінності цих робіт, але для мене це привід говорити та привертати увагу до того, що відбувається в Україні, і, можливо, якось допомагати боротися в цій війні”, - каже Олена Украінцева.

Крім цього, Олена створила ілюстрації з Маріуполем та Азовсталлю спеціально для друку на футболках. Це також соціальний проєкт, кошти від якого планується відправити на допомогу в евакуації з Маріуполя та тим, хто залишився в місті та потребує підтримки, щоб пережити холоди взимку. Художниця налагоджує комунікації з волонтерами та маріупольцями, які зможуть це зробити.

PostMost. Відродження

Маріупольські художники проєкту «PostMost» не втратили зв’язок один з одним та продовжують співпрацювати і будувати плани на майбутнє.

“Наш « PostMost» не помер і навіть не зупинився. Цього року знову збиратимуться маріупольські художники для того, щоб усім разом малювати наше місто, а може і щось про своє життя – якісь  рефлексії про те, що довелося пережити. І я сподіваюся, що вже наступного року нам можна буде працювати в Маріуполі”, - каже Олена.

Ця зустріч відбуватиметься в Німеччині в резиденції «ArToll», куди їх запросили особисто. Результати роботи будут представлені у Дортмунді вже з кінця жовтня цього року і ще одна виставка запланована в Зіґені.

Життя навчило художницю не планувати заздалегідь, але вона хоче малювати доти, поки є така можливість та організовувати проєкти на допомогу Україні.

“Я шукатиму можливості малювати та виставляти свої роботи, щоб говорити про те, що відбувається. Бо для мене виставка – це м'який спосіб донести до інших людей нагальні існуючі проблеми, вивести на розмову та дати змогу замислитися”, - пояснює художниця.

Олена Украінцева разом з синами та батьками чекає скорішої деокупації міста, щоб повернутися та відбудовувати рідний Маріуполь.