Що війна зробила з екологією Маріуполя. ДОСЛІДЖЕННЯ, ФОТО

Якою була екологія повітря, ґрунтів, води, рослин в Маріуполі до початку повномасштабного вторгнення, що постійні бомбардування зробили з екосистемою Маріуполя, та які першочергові кроки треба буде робити після деокупації міста. Таке детальне дослідження провела ГО "Ініциативна група "Разом".

Ви можете ознайомитись з повним текстом дослідження за посиланням. Ми ж вам пропонуємо до уваги частину дослідження, яка присвячена саме впливу воєнних дій на території Маріуполя та хозяйнуванню окупантів після встановлення контролю над містом.

Війна

Під час варварської атаки Російської Федерації на Маріуполь у лютому 2022 року було використано безпрецедентну кількість руйнівної зброї, що призвело до катастрофічних масштабів людських жертв, тотального руйнування інфраструктури міста та наймасштабнішого забруднення навколишнього природного середовища міста за всю його історію існування, що можна впевнено назвати повноцінною екологічною катастрофою та екоцидом. 

На фото зруйнований Маріуполь після атак російських окупантів.

Типи зброї та руйнування

Під час ведення боїв російськими військами було використано мільйони патронів стрілецької зброї, сотні тисяч снарядів важкої артилерії, реактивних снарядів, мін, сотні авіаційних важких фугасних бомб та різних ракет. Використовувалися і більш специфічні запальні снаряди з вмістом фосфору (під час обстрілу заводу МК «Азовсталь»). 

 На фото зафіксовано  обстріл росіянами МК «Азовсталь» запалювальними боєприпасами з вмістом фосфору.

Також неодноразово застосовувались термобаричні реактивні снаряди від установок «Сонцепек» та надпотужна вибухівка від машини дистанційного розмінування «Метеорит». Снаряди від цих установок вогню мають величезну деструктивну силу. 

 На фото показана машина дистанційного розмінування під час пострілу вибухівкою по будівлям Лівого берега Маріуполя.

Найбільші руйнування були спричинені важкими фугасними авіабомбами, які росіяни скидали як на заводи так і на цивільні будинки. Застосовувались як важкі ФАБ-500 так і надважкі ФАБ-3000. 

На фото опублікованого росіянами перед бомбування МК «Азовсталь» показана надважка фугасна бомба ФАБ-3000.

Наслідки використовування таких бомб легко відрізнити по величезним воронкам в землі (від 3х метрів висоти) та повністю знесеним частинам прольотів та навіть цілих поверхів багатоповерхівок.

На фото повністю знищений під’їзд багатоповерхівки в Маріуполі від влучання російської важкої фугасної бомби ФАБ-500.

За попередніми  оцінками росіяни використали на території Маріуполя як мінімум 700 тон вибухових матеріалів.

На фото обстріли цехів МК «Азовсталь» росіянами, під час атаки на місто.

Руйнування інфраструктури міста

Під час атаки росіян на Маріуполь руйнування отримали:

-більше 2 000 багатоквартирних будинків (~90% від всієї кількості), як мінімум половина до стану неможливості відновлення;

-більше 30 000 будинків приватного сектору, як мінімум половина до стану неможливості відновлення;

-приблизно 8 церков;

-більше 50 шкіл;

-майже всі вищі навчальні заклади;

-десь 70% інфраструктури забезпечення міста.

Повністю знищено Драматичний театр, Краєзнавчий музей, ДК «Іскра», виставочний центр Куїнджі. Майже 85% всього комунального транспорту знищено. 

На фото залишки фасаду розбомбленого росіянами Драматичного театру Маріуполя.

Більшість КНС (каналізаційно-насосних станцій) було знищено або пошкоджено. При цьому великою проблемою стало те, що без першочергового відновлення роботи самих КНС, окупанти почали давати людям воду, яка після використання потрапляла в каналізаційні стоки та вже забруднена почала затоплювати обладнання КНС, які на той час не працювали і не могли перекачувати стоки далі на СБОС (станція біологічного очищення стоків) для очищення.

Наразі невідома інформація щодо стану СБОС (станція біологічного очищення стоків), але точно відомо, що через непрацюючі насоси КНС стоки просто не доходили до станції.

Величезної шкоди зазнали котельні, теплові мережі (за рахунок обстрілів та розконсервації під час морозів) та комунальна спецтехніка.

Приблизно 10% котельних тепломережі зруйновані від середнього до повного ступеню руйнування.

Величезне пошкодження отримали всі надземні та підземні комунікації.

Більшість надземних трубопроводів (вода, газ) було пошкоджено вибухами, уламками куль та снарядів, також частина труб водопостачання та теплопостачання постраждали від замерзання трубопроводів під час морозів. Неповне заповнення водою великої частини підземних трубопроводів призвело до іржавіння та виходу з ладу великих ділянок цих мереж.

Більшість обладнання комунальних підприємств (меблі, комп’ютерна техніка, інше обладнання) зруйновано або викрадено мародерами під час бойових дій. Знищено майже повністю більшість комунальної автомобільної техніки (автівки, вантажівки, крани, сміттєвози та інше).

Мережі зовнішнього освітлення знищені приблизно на 50%. 

Масові хаотичні поховання на території міста

З початком повномасштабного вторгнення та активних бойових дій стала неможливою організація поховань на міських кладовищах. Не працювала інституція міської судмедекспертизи, в якій накопичувались тіла загиблих. Від постійних обстрілів та бомбардувань тіла загиблих містян накопичувались у міських лікарнях, приватних організаціях з надання ритуальних послуг, у будинках та вулицях міста. Таким чином склалась негайна потреба з організації системи поховання загиблих в умовах війни та облоги міста. Були організовані місця для поховання на території старого кладовища (47.10899, 37.54103), Міського саду (47.08955, 37.54451) та Приморського парку (47.08600, 37.52515) у вигляді траншей від 8 до 25 метрів довжиною та 3 метри глибиною. 

На фото поховання загиблих маріупольців в траншеї.

У період з 7 по 13 березня було поховано більше 200 тіл загиблих містян з Центрального та Приморського районів (у Кальміуський та Лівобережний райони виїхати було неможливо через постійні обстріли) та вивезти більше 500 тіл не було можливості через безперервне бомбардування житлових районів та вулиць. Після 14 березня тіла ховались містянами самотужки у дворах будинків та біля доріг. 

На фото поховання мешканців Маріуполя біля житлових будинків на ділянці між автодорогами.

Також 14 березня відбулось бомбардування останніх дільниць ДСНС, були знищені спеціалізована техніка і персонал. Таким чином в Маріуполі склалась ситуація, коли повністю зупинилась робота міських екстрених служб, в наслідок чого люди залишалися під обломками зруйнованих будівель та гинули від пожеж.

Якщо перші поховання робились в спеціально виритих технікою доволі глибоких траншеях на окремих ділянках, то індивідуальні поховання, які люди здійснювали самостійно, були дуже не глибокими і часто тіла були майже на поверхні, бо викопували все вручну в дуже важких погодних умовах (мороз та промерзла земля) та під обстрілами. 

Як наслідок, після танення снігу та з початком дощів і злив, вода проходила через поховані тіла, поглинаючі бактерії та трупну отруту, а потім потрапляла до ґрунтових вод або в дощові стоки і потім вже в річки та море без будь-якого очищення.

Наразі неможливо встановити точну кількість загиблих містян у Маріуполі, але тільки у період з 6 по 15 березня в умовах постійних бомбардувань та відсутності зв’язку було відомо про 1500 загиблих мирних жителів. Загальну кількість загиблих можна розділити на загиблих від активної фази бойових дій, загиблих від ненадання екстреної медичної допомоги, від високого рівня хімічного та біологічного забруднення середовища, від відсутності води, їжі, тепла, медикаментів тощо.

Загальну кількість загиблих мирних мешканців Маріуполя можна буде встановити лише після звільнення міста, але попередньо можна стверджувати про 50 -100 тис. загиблих осіб з моменту початку атаки РФ на Маріуполь.

Стихійні сміттєзвалища біля будинків

Після початку росіянами масових обстрілів міста, вивезення сміття з прибудинкових територій зупинилось. Біля будинків, де люди ховалися у підвалах, почали зростати величезні звалища сміття з побутових відходів та решток від обстрілів.

На фото стихійне сміттєзвалище з побутового сміття.

Деякі з цих хаотичних звалищ, розкиданих по всьому Маріуполю, знаходились під відкритим небом більше півроку. Деякі і зараз залишаються неприбраними. Очікувано, що, завдяки викинутим залишкам продуктів харчування, у більшості випадків на цих сміттєзвалищах з’являлися щури та миші, які є носіями небезпечних інфекцій. 

Весь цей час, пропускаючи через себе опади, ці локальні стихійні сміттєзвалища формували забруднену бактеріями та хімічними сполуками воду(фільтрат), яка потрапляла до ґрунту, ті ґрунтових вод і у вигляді стоків без будь-якої очистки йшла до річок та моря.

На фото стихійне сміттєзвалище з побутового сміття прямо у дворі багатоповерхівок.

Створення масиву відходів після руйнування інфраструктури

За рахунок тотального руйнування інфраструктури (будівлі, багатоповерхові та приватні житлові будинки, цехи, виробництва, магазини, офіси та інше) після використання росіянами всього військового арсеналу руйнівної зброї на території міста утворилися мільйони тон змішаних будівельних відходів. Під завалами цих відходів та серед них часто знаходились рештки загиблих містян. У зв’язку з тим, що росіяни масово почали прискорений демонтаж зруйнованих будинків, спостерігалися ситуації, коли рештки тіл завантажували екскаватори разом з будівельним сміттям на вантажівки.

На сьогодні достеменно невідомо, куди само окупанти вивезли мільйони тон будівельного сміття. Є інформація про створення тимчасових полігонів на колишніх промислових майданчиках або використання чинних полігонів ТПВ. Відомо про  використання територій зупинених металургійних заводів, територій шлакових гір для спроб переробки частин зруйнованих будівель на цементну крихту. Потрібно розуміти, що під час дроблення будівельного сміття буде виникати додаткове забруднення атмосфери та ґрунтів поряд. З відео окупантів можна побачити, що на цих майданчиках переробки будівельного сміття, це сміття разом з отриманою сировиною знаходиться прямо на ґрунті, без будь-якого використання захисної плівки для відводу фільтрату. Весь фільтрат разом з дрібними частинками відходів напряму потрапляє в ґрунт та ґрунтові води.

Також невідомо, чи створювали окупанти шар захисної плівки безпосередньо під новими майданчиками для складування будівельного сміття та фільтраційні озера для фільтрату поряд з горами цього сміття, чи просто весь фільтрат під час танення снігу, дощів та злив йде в ґрунт. Масштаби забруднення ґрунту та ґрунтових вод у такому випадку можна тільки уявити.

Вплив на зелені насадження

Зелені насадження міста навіть до початку масштабних бойових дій були не в кращому стані через негативний вплив викидів металургійних заводів, автотранспорту та складних кліматичних умов (посухи та суховії).

Під час бойових дій значна частина зелених насаджень (дерева, кущі, багаторічні квіти) була знищена або повністю, або до стану невідновлення точки росту. Їх сікло рештками снарядів, розривало вибуховими хвилями, спалювало вибухами боєприпасів. В деяких районах інтенсивних бойових дій не залишилось майже ніяких зелених насаджень і територія є «випаленою землею», де найближчим часом неможливо щось виростити. 

За рахунок додаткового забруднення ґрунту, який і до нападу на місто був небезпечно забрудненим, певні ділянки на території міста стали непридатними для озеленення на довгі часи.   

Вплив бойових дій на атмосферне повітря

В першу чергу, найбільший вплив на атмосферне повітря Маріуполя чинився під час активних бойових дій. Це було пов’язано з:

- горінням пороху під час пострілів зі стрілецької зброї різних калібрів;

- вибухами всіх типів снарядів (артилерія, реактивні снаряди, вибухівка, міни, фугасні авіабомби та інше), що призводило до потрапляння в повітря як частинок снарядів (метали, хімічні речовини та їх сполуки), так і частинок об’єктів, в які вони влучали;

- горінням об’єктів та матеріалів на території міста після влучання снарядів;

- вибухами на територіях зберігання небезпечних речовин, внаслідок чого ці речовини потрапляли у повітря (склади сировини металургійних заводів, хімічні речовини для виробництва, хімічні речовини для утилізації, хімічні речовини в хімічних відстійниках, шламонакопичувачах та золонакопичувачах). 

Під час вибухів снарядів в першу чергу йдеться про забруднення саме частинками важких металів -  свинця, міді, цинку, миш'яку та інших. Але не меншу небезпеку несуть хлоровані розчинники та нітроароматичні вибухові речовини та купа інших хімічних речовин (сірка, фосфор та інші), які входять до складу вибухівки у набоях та до складу палива двигунів реактивних снарядів. Повний  хімічний склад як вибухівки, так і палива для реактивних снарядів найчастіше засекречений виробником зброї.

Після закінчення активних бойових дій на території міста та його повного захоплення окупаційними військами Російської Федерації, характер забруднення повітря значно змінився відносно стану до окупації. 

Якщо раніше в першу чергу йшлося про забруднення повітря від двох працюючих металургійних гігантів на території Маріуполя, то зараз, після повного знищення МК «Азовсталь» та значного пошкодження цехів та обладнання ММК ім.Ілліча, про викиди активного виробництва не йдеться.

Але попри зупинку головних забруднювачів маріупольського повітря, в місті вистачає як старих великих джерел викидів забруднюючих речовин в повітря, які до атаки не несли такої значної загрози, так і нових глобальних джерел вторинного забруднення.

В першому випадку йдеться про  старі великі джерела викидів забруднюючих речовин в повітря, як шлакові гори. 

На фото шлакова гора МК «Азовсталь»

Дрібнодисперсний шлак легко піднімається сильними приазовськими вітрами та може переноситися з місця зберігання на десятки кілометрів по всьому місту. Склад цих шлаків дуже неоднорідний і може включати в себе частинки багатьох різних металів і хімічних речовин. Якщо під час роботи комбінатів до окупації, на майданчиках зберігання шлаку проводилися зрошувальні дії, що хоч трохи зменшувало рознесення пилу вітром, то зараз зрошувальних заходів не відбувається взагалі. 

На фото шлакові відвали МК ММК ім.Ілліча, на яких зверху відбувається зрощування водою.

І з нових потенційних великих джерел викидів забруднюючих речовин в повітря можна відзначити величезні шламонакопичувачи та золонакопичувачі на території обох заводів.

Шламонакопичувачі представляють собою величезні по площі озера, в які в процесі виробництва металу потрапляв шлам. Шлам - це зволожені дрібні неоднорідні за складом частинки металів та інших хімічних речовин, які створювались під час виробництва металу та уловлювались газоочисними спорудами з мокрою технологією очищення.

Після уловлювання газоочистками ці частинки потрапляли до озер відстоювання в шламонакопичувачі. Звідти їх періодично діставали, висушували та повторно використовували в процесі виготовлення металу. 

На фото шламонакопичувач МК ММК ім.Ілліча.

Проблема в тому, що наразі немає ніякого контролю за станом цих шламонакопичувачів – не контролюється рівень води в їхніх озерах і відповідно може настати ситуація, коли озера (наприклад під час літньої спеки) пересохнуть. Це призведе (або вже призвело) до того, що без достатнього зволоження всі ці мільйони тон металевих частинок почне розносити сильний степовий вітер по території міста.

Схожа ситуація і з відстійниками у золонакопичувачах заводів. Ці майданчики використовувалися для зберігання величезної кількості золи, отриманої під час роботи вугільних ТЕЦ на території заводів. 

Поки золонакопичувач зволожений, він не несе великої небезпеки повітряному середовищу. Бо зола мокра та знаходиться у стані пульпи і тому її частинки не піднімаються у повітря та не розносяться. Ця зола дуже неоднорідна, так як до її складу входять сотні хімічних речовин – сірка, сполуки алюмінію, оксидів кремнію та інших шкідливих хімічних речовин та важких металів (ртуті, селену, миш’яку, ванадію та інших). В сухому стані вона дуже легко піднімається в повітря та переноситься вітром і після цього може потрапляти до легень людей на всій території Маріуполя. 

На фото шламонакопичувач (по центру) та золонакопичувач (озеро зліва зверху) МК «Азовсталь».

До атаки росіян на Маріуполь, коли заводи виготовляли сталь, працював внутрішньозаводський обов’язковий контроль наявності води в озерах золо- та шлаконакопичувачів та зволоження цих відходів.  Також в місті здійснювався громадський візуальний контроль за допомогою встановлених камер та квадрокоптерів. Зараз, коли виробництво знищено та зупинено, проблемі висихання озер уваги не придиляється.  Це призводить до забруднення повітря міста висохлими частинками шламів та золи.

 Окрім промислових майданчиків забруднення, з’явилось більш глобальне джерело викидів з великою площею локалізації – це забруднений частинками снарядів (метали, хімічні речовини та їх сполуки) та частинками зруйнованих обстрілами об’єктів ґрунт на території міста. 

Враховуючи глобальність бойових дій в місті, можна казати про забруднення ґрунту майже всіх районів міста – десь в більшому ступеню, десь в меншому, в залежності від інтенсивності обстрілу конкретної ділянки. Також  існує величезна проблема довготривалого вторинного забруднення повітря міста за рахунок підняття цих забруднених частинок в повітря вітром та рознесенням по всій території міста.

Взагалі фактор сильних степових вітрів на території Маріуполя значно посилює небезпеку постійного переносу частинок забруднюючих речовин з місця на місце, таким чином збільшуючи потенційну територію забруднення та забруднення повітря в цілому.

На фото забруднений наслідками обстрілів асфальт в центрі міста.

Вплив бойових дій на водні об’єкти

Основний вплив на водні об’єкти можна розділити на:

А) вплив на Азовське море:

-забруднення від вибухів снарядів, бомб, ракет, мін та інших боєприпасів в акваторії моря;

-забруднення від невибухнувших снарядів, мін та іншого в акваторії моря, які поступово кородують та розкладаються у воді (забруднення важкими металами та хімічними сполуками);

-потрапляння забрудненої води з шкідливими частинками (важкі метали, хімічні речовини) від розірваних та нерозірваних снарядів з ґрунту на території міста в море через зливові стоки під час сильних дощів та злив;

-потрапляння до моря забрудненої бактеріями води з ґрунту з під стихійних поховань та хаотичних звалищ побутового сміття через зливові стоки під час сильних дощів та злив;

-потрапляння неочищених каналізаційних стоків до моря;

-вторинне забруднення від впадаючих в море забруднених річок;

-потрапляння висохлих частинок забруднюючих речовин з шламонакопичувача та золонакопичувача МК «Азовсталь»;

-потрапляння до моря частинок дрібного не зрощеного шлаку за рахунок зносу вітром;

-потрапляння до моря частинок забрудненого ґрунту з території міста за рахунок зносу вітром;

-потрапляння до моря хімічно забрудненої води з хімічного відстійника МК «Азовсталь» через непрацюючі насоси, які постійно відкачували з нього воду на шлакову гору для підтримання нижчого ніж в морі рівня води. Це не давало просочуватися хімічно забрудненій воді в море за рахунок більшого тиску з боку моря;

-потрапляння через ґрунтові води та під час злив хімічних речовин, які зберігалися на території заводів (зберігання та виробництво);

-забруднення від військової та цивільної техніки, яка була пошкоджена та затонула в морі під час бойових дій (забруднення металами, маслами, паливом та інш хімічними речовинами).

Безпосередньо поряд з самою шлаковою горою МК «Азовсталь» знаходиться ще один небезпечний для навколишнього середовища об’єкт – це хімічний відстійник шлакової гори. Він відділений від акваторії Азовського моря бетонною дамбою. 

На фото яскраве озеро хімічного відстійника МК «Азовсталь» навколо шлакової гори.

Існує захисна дамба, зроблена з насипу шлаку та бетонних плит зверху, але все одно відбувається дренаж між хімічним відстійником та морем, бо він не є цілком герметичним.

Для того, щоб не відбувалось дренажу з відстійника у море, у відстійнику постійно підтримувався рівень забрудненої води нижче за рівень моря, за допомогою спеціально побудованої берегової насосної,  електронасоси якої вмикались автоматично при підйомі рівня води у відстійнику вище за допустимий. Таким чином вищий рівень моря не давав дренувати хімічно забрудненій воді з відстійника в море. 

На сьогодні насоси на відстійнику не працюють і немає контролю за рівнем води у хімічному відстійнику відносно моря. Рівень забрудненої води у відстійнику може значно вирости, якщо будуть мати місце дощові зливи. Це може призвести до потрапляння хімічно забрудненої небезпечної води з відстійника прямо до акваторії Азовського моря та на міський пляж поруч.

Б) вплив на річки Кальміус та Кальчик:

-забруднення від вибухів снарядів, бомб, ракет, мін та інших боєприпасів в руслах річок;

-забруднення від невибухнувших снарядів, мін та іншого в руслі річок, які поступово кородують та розкладаються у воді (забруднення важкими металами та хімічними сполуками);

-потрапляння забрудненої води з частинками (важкі метали, хімічні речовини) ґрунту від розірваних та нерозірваних снарядів на території міста в річки через зливові стоки під час сильних дощів та злив;

-потрапляння забрудненої бактеріями води з ґрунту з під стихійних поховань та хаотичних звалищ побутового сміття з території міста в річки через зливові стоки під час сильних дощів та злив; 

-потрапляння неочищених каналізаційних стоків до річок (непрацюючі КНС (каналізаційно насосні станції, розбиті колектори);

-потрапляння висохлих частинок забруднюючих речовин з шламонакопичувача та золонакопичувача МК «Азовсталь»;

-потрапляння в річки частинок забрудненого ґрунту з території міста за рахунок зносу вітром;

-потрапляння хімічно забрудненої води з хімічного відстійника МК ММК ім.Ілліча в річку через непрацюючі насоси;

-потрапляння через ґрунтові води та під час злив хімічних речовин, які зберігалися на території заводів (зберігання та виробництво);

-забруднення від військової та цивільної техніки, яка була пошкоджена під час бойових дій та затонула в річках (забруднення металами, маслами, паливом та інш хімічними речовинами).

 В) вплив на Старокримське водосховище:

-забруднення від вибухів снарядів, бомб, ракет, мін та інших боєприпасів поряд в самому водосховищі;

-забруднення від невибухнувших снарядів, мін та інш. в руслі річок, які поступово кородують та розкладаються у воді (забруднення важкими металами та хімічними сполуками);

-потрапляння частинок забрудненого ґрунту з забрудненої боєприпасами території навколо водосховища за рахунок зносу вітром в дзеркало водосховища;

-потрапляння забрудненої води з частинками (важкі метали, хімічні речовини) ґрунту від розірваних та нерозірваних снарядів поряд зі сховищем через зливові стоки під час сильних дощів та злив;

-забруднення від військової та цивільної техніки яка була пошкоджена під час бойових дій та затонула в водосховищі (забруднення металами, маслами, паливом та інш хімічними речовинами).

Г) вплив на ґрунтові води:

-потрапляння у ґрунтову воду під час злив та дощів забрудненої бактеріями води з під стихійних поховань та хаотичних звалищ побутового сміття на території міста;

-потрапляння хімічних речовин та частинок важких металів від розірваних та розірваних снарядів;

-потрапляння неочищених каналізаційних стоків у ґрунтову воду через пошкоджені каналізаційні стоки, колектори та КНС;

-потрапляння в  ґрунтові води під час злив та затоплення поверхні ґрунту хімічних речовин, які зберігалися на території заводів та підприємств (зберігання відходів та сировина для виробництва);

-потрапляння забруднення в ґрунтові води від військової та цивільної техніки, яка була пошкоджена та підбита на землі на території міста під час бойових дій (забруднення металами, маслами, паливом та інш хімічними речовинами).

Вплив бойових дій на ґрунти

Катастрофічні наслідки для ґрунтів дуже подібні у всіх країнах, у яких велись масштабні бойові дії - забруднення хімічними речовинами (важкі метали, нафтопродукти, хімічні елементи та їх сполуки) та механічне пошкодження природної структури ґрунтів. При цьому у багатьох країнах ще й досі триває процес відновлення ґрунтів (Франція, В’єтнам та інші країни) і не можна навіть сказати про строки його закінчення.

Основним джерелом хімічного забруднення при проведенні бойових дій виступають продукти вибухів, під час яких виникають дрібнодисперсні частки хімічних речовин та іонів важких металів, які спочатку потрапляють на поверхню ґрунту, а потім проникають глибше в ґрунт разом з водою. Також значним джерелом хімічного забруднення є потрапляння до ґрунту палива, масла та інших технічних рідин під час використання військової техніки і після її знищення в ході бойових дій. Вторинними причинами хімічного забруднення є руйнування інфраструктури міста, що призводить до потрапляння в ґрунт дуже різних хімічних речовин в величезних об’ємах та у вигляді «хімічних коктейлів».

Механічне пошкодження ґрунтів – це деформація структури поверхні та внутрішніх шарів ґрунту під впливом фізичного тиску:

- від безпосередньо вибухів потужних боєприпасів (воронки від вибухів), 

-від фізичного контакту з важкими боєприпасами (важкі частини бомб, ракет та інш.,) що потрапляли в землю, 

-від обрушення будівель після обстрілів, 

-від використання на поверхні ґрунту важкої колісної та гусеничної техніки  

-від захаращення поверхні наслідками бойових дій (гільзами, уламками боєприпасів та спаленої техніки, частинами зруйнованої інфраструктури).

Забруднення ґрунту хімічними речовинами вбиває мікроорганізми та корисні гриби, комах та мікрофауну. 

Але не менш страшні наслідки у фізичного впливу, який руйнує структуру ґрунту, ущільнює його і робить погано проникним для повітря та води. Ущільнення в першу чергу впливає на стан зелених насаджень, яким необхідне повітро та водопроникний ґрунт для нормальної життєдіяльності.  Також ущільнення ґрунту створює проблему з нормальним дренажем води вниз після опадів, що призводить до накопичення води на поверхні ґрунту та її застою.

Механічні, фізичні та хімічні впливи мають наступні наслідки для ґрунтів:

-забруднення ґрунту хімічними речовинами;

-засмічення ґрунту уламками і відходами;

-порушення біогеоценозу та втрата біорізноманіття;

-втрата природної здатності ґрунтів до самоочищення;

-втрата нормальних буферних властивостей ґрунтів щодо забруднюючих речовин;

-втрата здатності до накопичення вологи;

-опустелювання або заболочування;

-зниження або повна втрата родючості ґрунту.

Повний текст дослідження читайте за посиланням. 

Цей звіт виготовлено в межах Ініціативи з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні, що здійснюється Міжнародним фондом “Відродження” за фінансової підтримки Швеції.

Думки, висновки чи  рекомендації належать авторам/авторкам цього звіту   і не обов’язково відображають погляди Уряду Швеції. Відповідальність за зміст цього звіту несе виключно ГО «Ініціативна група «Разом!».

Головний редактор звіту, Бородін Максим.