Вони назавжди залишились дітьми, - ФОТО

Всім привіт. Я 9-річна Анна Соколова з Маріуполя. Весь час, поки моє місто обстрілювали росіяни, я разом мамою Яною ховалась в нашому будинку. Ми з мамою намагалися двічі виїхати з Маріуполя, але двічі ворог нас зупиняв.

Після одного з прильотів в нашій квартирі вилетіли вікна, двері, тож ми з мамою вперше спустилися в підвал. Ми сиділи там, а мама рахувала кількість ракет, їх було не менше 17. Близько 4 ранку після чергового удару наш будинок не витримав і склався, залишивши під завалами багато людей. Мої ноги притиснуло бетонною плитою. Мама намагалася витягти мене, але у неї нічого не вийшло. Вона витягла з підвалу ще одну дівчинку, яка була живою, і побігла за чоловіками. А я залишилась чекати на допомогу. Але марно. Чоловіки, яких привела мама, не змогли підняти плиту, а невдовзі обвалився весь під’їзд. П’ятеро людей разом зі мною залишилися назавжди лежати під завалами.

Я росла єдиною донечкою у своїх тата та мами, тому вони вкладали всі сили у своє дитя. В чотири рочки віддали мене на малювання, бо побачили хист до того, також я відвідувала секцію танців, а у першому класі сама себе записала у модельну школу. 

Мені подобалося працювати з комп’ютером. Мама обіцяла, що коли я відсвяткую свої 10 років, вона запише мене до комп’ютерного класу. 

Моє тіло у підвалі пролежало близько двох місяців. Лише потім вдалося мене поховати, і то не на кладовищі, а на нашій сімейній ділянці. 

Мама інколи згадує, що мені так не хотілося дорослішати, подобалося бути дитиною. Дорослою мені так і не судилося стати, у мене вкрали цю можливість.

…..

До Дня захисту дітей в Україні презентували виставку “Втрачене дитинство”. Відкриття виставки відбулося сьогодні, 1 червня, в Дніпрі.

На фото - пан Сергій, який прийшов на виставку, щоб подивися на фото свого хрещеного. 9-річний Микита Левченко спав в своєму ліжечку в Запоріжжі, коли російська ракета прилетіла в його будинок. Він загинув, а брата-близнюка вдалося врятувати

Це історії понад 20 дітей, які загинули з 24 лютого 2022 року внаслідок нападу російських військ на Україну. 

Виставку ініціювала платформа пам'яті Меморіал, яка з березня 2022 року розповідає історії загиблих цивільних та військових втрат України у війні. Реалізувати ініціативу вдалося за численної підтримки партнерів у різних містах України.

Побачити експозицію можна буде у кількох обласних центрах України:

• Дніпро. Офіційне відкриття виставки 1 червня о 13:00 на вулиці Короленка. 2-6 червня виставку можна буде побачити у ТРЦ “Мост-сіті”, за адресою вулиця Глінки, 2.
• Львів. Відкриття 1 червня о 12:30, оглянути виставку можна до 18 години на Площі ринок. 
• Полтава. Експозиція буде доступна в приміщенні обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського за адресою вул. Небесної Сотні з 1 червня протягом місяця.
• Тернопіль. Оглянути матеріали “Втрачене дитинство”  можна з 1 по 7 червня (3 та 4 червня вихідні) у бібліотеціа-філії №2 для дітей за адресою вул. І. Франка, 21 з 10:00 до 18:00.
• Харків. Відкриття виставки 1 червня 12:00 станція метро “Майдан Конституції” (вестибюль). Оглянути матеріали можна буде до 4 червня включно. 
• Хмельницький. Побачити матеріали можна 1 червня з 11:00 до 18:00 на майдані біля кінотеатру Т. Г. Шевченка. З 2 по 9 червня у Центральній публічній бібліотеці за адресою вулиця Подільська, 78.
• Чернівці. Офіційне відкриття 1 червня 2023 о 12:00 у Культурно-мистецькому центрі імені Івана Миколайчука за адресою вул. Головна, 140. Оглянути виставку можна з 1 по 7 червня (окрім понеділка та вівторка) з 11:00 до 19:00.
• Чернігів. Офіційне відкриття виставки 1 червня о 12:00 у сквері Хмельницького біля П'ятницької церкви.

“Це історії дітей різного віку: від ненароджених, які загинули у животику мами, до майже дорослих молодих людей… І це лише маленька часточка з тисяч жахливих історій, які трапилися з вини росіян. Кожна смерть жахлива, але загибель дітей це особливий біль. Ми зібрали ці розповіді, щоб привернути увагу до величезної трагедії нашої нації, щоб зберегти пам'ять про тих, чиє життя відібрали так рано. Наша мета нагадати про цінність життя наших дітей та зберегти пам'ять про кожну людину, яка загинула у цій війні”, – каже шеф-редакторка платформи пам'яті Меморіал Анастасія Абрамець. 

Алісі Перебийніс було 9, коли вона загинула під час евакуації з Ірпеня під мінометним обстрілом російської армії;

Анні Соколовій було 9, її не стало, коли під'їзд її дому в Маріуполі обвалився на підвал, де дівчинка ховалася з рідними;

Анна Фігурна дожила до 15 років, поки її життя не відібрала російська ракета, яка влучила в житловий будинок у Дніпрі;

Артем Корнійчук не дожив і до двох, в його дім в Кривому Розі влучила ворожа ракета;

Брати Прийменки: 15-річний Артем, 10-річний Єгор та 5-річний Кирило загинули разом, коли російська ракета впала на подвір'ї їхнього дому у Сумах;

12-річна Вероні Куц пішла з життя, коли разом з рідними намагалася евакуюватися з Ягідного, що на Чернігівщині;

Однорічні Ніколь та Денис Дейнеки та їхній 14-річний дядько Володимир Ободзінський загинули, коли російські бомби впали на їхній дім на Житомирщині, у селі Юрівка;

Вячеславу Ялишеву було 14, він біг попередити літніх сусідів про обстріл в Одесі, коли від вибуху хлопчика накрило брилою;

15-річну Дарину Сидоренко російські ракети вбили в її квартирі у Дергачах на Харківщині;

Денису Котелевичу було 9 років, російські снаряди РСЗВ вбили хлопчика просто у парку у Зеленодольську, що в Дніпропетровській області;

Дмитрові Усу навічно 10 років, він ховався з батьками в під'їзді дому в Чернігові, коли уламок після вибуху влучив хлопчику в голову;

15-річного Івана Іванова не стало, коли під час евакуації поблизу села Мироцьке, що на Київщині, в його серце влучила ворожа куля;

Іллі Чеху було 9, коли поруч з ним у Чернігові розірвався російський снаряд;

8-річний Кирило П’яхін з Херсону, та загинув хлопчик у Вінниці, коли росіяни завдали удар по центру міста;

Ворожі снаряди прилетіли у двір 8-річної Маргарити Гапоненко з Безруки, що на Харківщині, та відібрали життя дівчинки;

9-річний Микита Левченко спав в своєму ліжечку в Запоріжжі, коли російська ракета прилетіла в його будинок;

Дитина Богдана і Віки Замченків не встигла навіть народитися, дрон, який влучив в будинок у Києві, забрав життя молодої пари і їхньої ненародженої дитинки;

13-річний Олександр Шпилевський загинув під час евакуації з Анисіва, що на Чернігівщині;

Поліні Тутунжи було 8, коли вона вмовила батьків вийти у двір дому в Маріуполі, де точилися бої, мінометний обстріл ворога обірвав її життя; 

Ростиславу Пічкуру було 13, коли під час евакуації з Київщини росіяни обстріляли його і рідних з танка…

Лише за офіційними даними ювенальних прокурорів, станом на травень 2023 року через війну загинуло 480 українських дітей, ще 960 отримали поранення різного ступеня тяжкості. 

Ця статистика не включає дані про дітей, які загинули в Маріуполі. Але в одній тільки базі «Маріуполь. Меморіал», яку збираємо ми на нашому сайті 0629, має свідоцтва про загибель 37 дітей. І це ж ми тільки на початку пошукової роботи.

Якщо ви маєте інформацію про загиблих в Маріуполі, яка ще не потрапила на платформу пам’яті – пишіть нам: [email protected]

Жодне загублене життя дитини не вартує самої прекрасної ідеї. МИ ніколи не пробачимо росіянам те, що вони зробили з нашими дітьми, з нашим містом, з нашої країною. Ніколи!

МЕМОРІАЛ МАРІУПОЛЬ