Навічно в строю. На Донеччині загинув великий патріот України, уродженець Маріуполя, - ФОТО

23 березня 2023 року. Триває 393-тя доба російського широкомасштабного вторгнення. На Бахмутському напрямку ворог продовжує ведення наступальних дій, втрачаючи значну кількість живої сили, озброєння та військової техніки, - йдеться у зведенні за добу. Проте втрачають не лише окупанти. Того дня 93-тя ОМБР «Холодний Яр» втратила, як мінімум, двох своїх військових. Серед них – командир мінометного розрахунку Валерій «Моро» Грудєв, якого згодом всі почнуть називати легендарним. Про життя та військовий шлях українського захисника розповіла родина полеглого Героя. 

Замість журналістики - військовий шлях

Валерій Грудєв народився 15 березня 1991 року у Маріуполі. Коли йому виповнилося 2 роки, сім’я переїхала до м. Сміла Черкаської області, звідки родом його батько. Навчався у Смілянській ЗОШ №10, яку закінчив зі срібною медаллю. Улюбленими предметами хлопця були українська мова і література та історія України. Саме вчитель історії, якого дуже любив та поважав майбутній захисник, заклав у нього розуміння необхідності боротися за свою землю. Вчителі згадують, що він був дуже талановитим учнем – усі пророкували, що з нього вийде гарний письменник чи журналіст, проте Валерій обрав зовсім інший напрям.

У 2011−2012 роках він пройшов військову службу у лавах ЗСУ. Спочатку – школа сержантів в учбовому центрі у Дівичках на Київщині. Там його навчили бути справжнім сержантом і командиром, вивчився на артилериста і мінометника. Потім – у складі 72-ої бригади у місті Біла Церква, де отримав звання молодшого сержанта.

«Він дуже пишався тим, що служив саме у тій бригаді. Бо в ній служив Олесь Гончар, який написав твір «Прапороносці». Для сина було усе дуже символічно», - згадує мама захисника.

Після закінчення строкової служби планував підписати контракт зі Збройними силами, проте не вийшло за сімейними обставинами.

Війна на сході. Початок

2015 рік. Молодого хлопця призивають за повісткою в армію, згодом відправляється в зону АТО. Тоді він за перерозподілом потрапляє у легендарну 93 ОМБР «Холодний Яр», з якою залишиться назавжди. «Першу» війну для себе він пройшов у піхоті. Був у найгарячіших точках фронту: спочатку обороняли Піски, а потім у Кримському (Луганська область), де був заступником командира взводу піхоти та головним сержантом взводу.

6 серпня 2016 року, під час проведення рекогносцировки переднього краю, Валерій з побратимами підірвалися на фугасі. Він отримав важке поранення, його посікло осколками. Двоє побратимів загинули на місці. Третього він намагався врятувати, проте боєць помер в кареті швидкої. Далі було лікування і відновлення у харківському госпіталі. 

«Лікарі казали, що йому знадобиться 6 місяців на реабілітацію, проте вже за 3 місяці брат знову повернувся на фронт, маючи інвалідність», – пригадує його сестра Марина.

Після повернення він прослужив до 2017 року, і згодом залишив службу. Як писав він сам у соцмережі, коли постав перед найтяжчим вибором в житті (продовжити воювати чи залишити фронт – ред.), з’явилася дівчина – ангел з його снів. Цим ангелом була його майбутня дружина Яна.

Мирне життя та сім’я

«Ми познайомилися у 2015 році. Односельчанин дав мені контакти свого побратима для спілкування і підтримки. Це був номер Валерія. Спочатку це було просто спілкування, яке пізніше переросло у справжнє кохання», – пригадує дружина Яна.

У 2018 році пара перебралася у Вінницю, де одружилися. Валерій обожнював це місто, і планував пов’язати з ним своє майбутнє. Встиг попрацювати у друкарні, потім став помічником аналітика в IT-компанії. У грудні 2020 року у подружжя народилася донька.

Валерій захоплювався екологією та відновлюваною енергією, мріяв відкрити власну справу, пов’язану із виготовленням сонячних панелей. Тому вступив на заочне відділення Київського політехнічного інституту, факультету електроенерготехніки та автоматики. Та 5 років щасливого сімейного життя обірвала повномасштабна війна. 

Повномасштабне вторгнення

З перших днів повномасштабного вторгнення «Моро» скооперувався зі своїми хлопцями, і дочекавшись їх повернення в Україну, разом рушили у рідну бригаду добровольцями.

Його мама на той час перебувала в окупованому Маріуполі. Згодом, після захоплення міста, вона виїхала до Німеччини на лікування, де перебуває донині. Дружину із донькою чоловік завіз до Сміли, проте вони невдовзі повернулися назад у Вінницю. 

І знову – на нулі, на найзапекліших ділянках фронту. Спочатку боронили Харківський напрям – Охтирка, Ізюм. Потім знову Донбас – Слов’янськ, Соледар, Бахмут. Згодом він перевівся до артилерії та під час боїв за Бахмут став командиром мінометного розрахунку.

Загибель

Життя командира «Моро» обірвалося 23 березня 2023 року під час виконання бойового завдання. На позицію, де перебували хлопці, прилетів ворожий снаряд 120-мм. Разом із ним загинув його друг Павло «Мороз» Булак, ще один боєць дістав важкі поранення.

«Як мені повідомили побратими, під час обстрілу осколок влучив йому в сонну артерію. Валерій встиг ще крикнути, аби викликали медиків, але врятувати його не вдалося», – розповіла Яна. «Того дня я саме готувала донечці сніданок. Подзвонив чоловік по відео й сказав, що йде на бойове завдання, і що зовсім скоро вийде на зв'язок. А за півтори години він загинув».

Валерій Грудєв нагороджений медалями «За військову службу Україні», «За хоробрість в бою», нагрудними знаками «За зразкову службу», «Гідність і честь», «Гвардія», відзнаками «За визволення Донбасу», «За службу державі», «Захисник Соледара». Останню він не встиг отримати власноруч, її вручили дружині, коли привезли тіло бійця додому. Поховали Героя 29 березня на Алеї слави у рідній Смілі.

Дружина захисника зареєструвала петицію №199298 про присвоєння сержанту Грудєву звання Героя України (посмертно). Станом на час написання матеріалу було зібрано трохи більше 20 тис голосів із 25 тис необхідних. Усіх небайдужих просять долучитися.

Як цитував Честертона в одному зі своїх дописів Валерій, справжній солдат воює не тому, що ненавидить те, що перед ним, а тому, що любить те, що за ним.

Підтримайте петицію! Ось посилання: https://petition.president.gov.ua