Ізба, яка рятує. Що сталося з найбільш відомим баром у Маріуполі, та де зараз можна випити його знамениті коктейлі, - ФОТО

Заклад із складною долею – так можна було б охарактеризувати шлях кафе-бару «Ізба-читальня». Втім, як і долю інших донетчан, які прожили після 2014 року таку ж приблизно складну історію. Бо «Ізба-читальня» - це про людей, які все втрачали двічі. 

Спочатку в 2014-му тікали від окупації Донецька, приїхали до Маріуполя, вставали на ноги, відновлювались, розпочинали нове життя, пускали коріння, щоб у 2022-му втратити все ще раз.

Бар «Ізба-читальня» був створений в Донецьку Богданом Чабаном. Це було місце, вигадане студентами для студентів, а тому була там абсолютно особлива атмосфера місця для спілкування. І відтворити цю атмосферу в новому місті на новому місці – було найскладніше. Люди, меблі, інтер’єри – все це дорого, але реально. А от атмосферу складають люди. Здається, саме на відтворення атмосфери у Чабана пішло найбільше часу. Втім таки вдалося.

В Маріуполі «Ізба-читальня» стала центром молодіжного спілкування, якихось тренінгів, зустрічей, обговорень, ну і звісно – смачних напоїв та їжі. Не знаємо, чи 3,5 тисячі книг, які були дійсно зібрані командою, користувалися там попитом, чи дійсно їх там читали, але на улюблений всіма балкончик підіймалися, щоб заховатися від міської суєти, багато відомих в Маріуполі людей. Цей балкончик ніколи не був порожнім.

Так заклад виглядав влітку 2021 року

В 2018 році Богдан Чабан залишив свій бізнес, переключившись цілком на розвиток проєкту «Ветерано піцца», і команду «Ізби» очолили Микита Леуцький та Данило Хасан.

«Ми разом вчилися у Приазовському державному університеті, товаришували і разом стали займатися цим бізнесом», - розповів Данило. 

У хлопців все рухалося дуже добре. За два місяці до початку повномасштабного вторгнення Микита та Данило разом відкрили ще один заклад - Jäger Point Bar на Куїнджі. Розвивалася і «Ізба». Навколо неї склалася власна така тусовка. Дуже родинна атмосфера була серед тих, хто відвідував «Ізбу» майже щодня. Там проходили перші стендап-змагання, концерти, навчальні зустрічі і дискусійні клуби. 

22 лютого 2022 року на сторінці закладу у Фейсбуці з’явився ліричний заклик скоштувати новий ексклюзивний коктейль «Епл пай». І це було останнє, що поширила «Ізба-читальня» в своїй соціальній мережі.

24 лютого вона перетворилася на фортецю, на укриття. «Ізба» стала прихистком для декількох десятків людей, які прибігли туди з різних місць Маріуполя в надії, що старовинний будинок 19 сторіччя більш міцний, ніж сучасні багатоповерхівки, що він витримає удари російських ракет.

Будівля, де розташовувалось кафе в Маріуполі, була побудована у XIX сторіччі для одного з очільників маріупольської міської думи. А за радянських часів там розташовувався НКВД з катівнею. Тепер підвал цієї радянської катівні став бомбосховищем.

«Спочатку до нас стали приїжджати наші рідні, потім знайомі, сусіди із небезпечних районів.  Десь до 50 чоловік переховувалось там, - розповідає співвласник закладу. -  В кафе були запаси їжі, води, тож ми не голодували. Але ж бомби лягали все ближче і ближче. Декілька разів від вибухової хвилі вилітали вікна, і ми заколочували їх фанерою, а вони знову вилітали».

Данило Хасан  каже, що ніхто із його друзів навіть уявити не міг, що з Маріуполем може статись такий жах. Фактично  - вбивство великого міста (на ВІДЕО- те, на що перетворили центр Старого Маріуполя, де було розташоване кафе, росіяни). 

 «Я не був в інформаційному вакуумі, слідкував за новинами, але все ж таки думалось, ну яка війна! Тому не збирався залишати місто. Ну куди їхати? По-перше, було абсолютно не зрозуміло, куди саме треба їхати, в який бік, бо росіяни ж почали наступ практично з усіх кордонів. По-друге, у мене в Маріуполі залишались бабуся із дідусем. Вони категорично відмовлялися їхати з міста, а їхати самому – це не по-людські. Тому і я залишився».

Але після трьох тижнів сидіння під бомбами хлопці вирішили, що все, треба їхати. 

«Ми не знали ані про коридори, ані про шлях і напрямок. Ми просто хотіли залишити місто. А вже коли дісталися Приморського району, побачили велику колону техніки і зрозуміли, що виїзд є», - розповідає Данило Хасан.

Він так і не зміг вмовити своїх дідуся з бабусею поїхати разом. Ті  залишились в сховищі в «Ізбі». А через три дні після від’їзду молоді в будинок прилетіла авіабомба.

Ось як виглядає "Ізба-читальня" після двох місяців бомбардування, скрин з відео

«На щастя, люди змогли врятуватися. Всі мої рідні вціліли. Загинув лише кіт – згорів в будинку».

Після того, як команда «Ізби»  - 16 чоловік - вирвалась із маріупольського пекла, на певний час всі роз’їхались хто куди країною. Хтось опинився у Дніпрі, хтось у Кропівницькому.

«Я поїхав до Івано-Франківська, де мене чекали батьки,- розповідає Данило. – Почав там працювати. В барі працював, адміністратором – робив те, що вмію. Але потім ми з моїм партнером стали думати про те, що треба все ж таки розпочинати все з нуля, робити своє.

Спочатку мріяли про відновлення саме «Ізби-читальні» - у тому ж форматі, у якому заклад існував у Маріуполі. Але потім зрозуміли, що не маємо фінансів для того, щоб створювати своє, робити ремонт, закуповувати обладнання. Намагалися спробувати залучити інвесторів – теж не вийшло. Тому вирішили поки що орендувати готовий бар, а далі – побачимо. Де? Ну, звісно, у Києві», - каже Данило.

Так у центрі столиці, на Бессарабській площі, 2, з’явився маріупольський бар «Лоутерз Лу».

Зараз у закладі працюють 12 чоловік, серед яких – переселенці із Маріуполя, Бахмуту, є і кияни.

Це не «Читальня», звісно, це розважальний заклад, але фірмові коктейлі із «Ізби», а також фірмові страви, які готувались у Маріуполі, тут можна спробувати. Бо два повари, які працюють в барі, - саме маріупольці.

«Ми, звісно, намагалися зібрати у Києві всю маріупольську команду, але не вдалося. Занадто всі розкидані по світу», - каже Данило.

Він дуже неохоче говорить про майбутнє, і взагалі про плани. 

«Ну які зараз плани. На місяць вперед плануємо, і то не факт, що реалізується. План зараз один - працювати, розвиватися. І думаю, що все ж таки тут, у Києві.

Знаєте, я перші 16 років прожив у Донецьку. Коли ми з родиною виїжджали в 2014 році, я думав, що ось скоро повернемось, все чекав, чекав. Зараз я подорослішав і більш реалістично дивлюсь на речі. Думаю, ніхто з тих людей, які цікаві мені, які складали моє коло спілкування, - не повернуться. Того Маріуполя, в якому я жив, в якому жили мої друзі, вже не буде. Це місто не повернеться. Туди повернеться моя бабуся, можливо батьки. Але мого життя, яке у мене було в Маріуполі і яке мені дуже подобалось, більше не буде ніколи. Місто напевно відбудують, але це вже буде інше місто, і я не бачу сенсу для себе повертатись туди».

Зараз хлопці дуже важко починають бізнес на новому місці. У них не має грошей на рекламу, на просування себе, і відповідно поки що не вистачає клієнтів, для того щоб  говорити про успіхі і прибутки. Проте вони працюють, і мріють, що прийде час і до «Ізби-читальні», але тепер вже у столиці.

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube