Маріупольський драмтеатр: зібрані свідчення трагедії та дослідження,- ФОТО, ВІДЕО

З'явився проєкт, який досліджує російську атаку на Маріупольський драмтеатр, що стала символом російського терору. В одному просторі зібрані розрізнені голоси свідчень цієї трагедії та матеріали дослідження.

Проєкт зроблений Центром просторових технологій (CST) у співпраці з Forensis та Forensic Architecture.

"Ми проаналізували тисячі фотографій, відеозаписів, дописів у соціальних мережах; створили чисельні 3D моделі будівлі та провели понад сто годин інтерв'ю зі свідками. Через відсутність прямого доступу до місця трагедії та систематичне знищення Російською Федерацією доказів, ці матеріали є важливим історичним документом",-зазначають дослідники.

Інтервʼю свідків

Команда, яка працювала над проєктом, ідентифікувала 60 осіб, які були свідками атаки або перебували у театрі під час облоги міста. З них 27 погодилися на глибинні інтервʼю.

На цьому фото Євгенія Забогонська, художниця зі світла в мирному житті та комендант під час воєнних дій. Її інтерв'ю особливе, тому що вона була в самому епіцентрі подій та вона вижила.

"Щодня біля театру збирався натовп, сподіваючись евакуюватися. Люди обвішувалися білими ганчірками, машинами писали «діти» і намагалися прорватися. Не знаю, де з'являлася інформація про евакуацію, але люди якось дізнавалися про це. Ми з Мишком, нашим кухарем, дивилися з фойє, скільки людей прийшло, і казали: «Як ти думаєш, скільки в нас сьогодні додасться людей? Ну нічого, ще одну виварку поставимо, щоби на всіх вистачило».

Щодня ми мали потік людей: їх ставало дедалі більше. Скільки обіцянок, що сьогодні вже будуть евакуаційні автобуси, але евакуації не було жодної",-розповіла Євгенія Забогонська.

Готували на кострах, продукти привозила поліція. Найбільш важливими були дитяча їжа та вологі серветки, тому що в театрі переховувалось багато мам з немовлятами. Люди жили, як комуна, підтримували один одного.

"У ніч з 15 на 16 березня була моторошна бомбардування міста. Просто нескінченно летіли снаряди, земля тремтіла. І ось це вперше, коли мені стало страшно за три тижні. Щоб не відбувалося раніше, десь міна вибухнула, десь щось упало, я зовсім не звертала на це уваги, все було гаразд. Але цієї ночі мені було дуже страшно, божевільно. Я не спала і ходила театром. Люди в театрі зовсім не спали — вони сиділи при свічках і молилися. Не спала охорона, ніхто не спав у театрі",- пригадала Євгенія .

Сергій Забогонський пропрацював актором в Маріупольському драмтеатрі майже 20 років. Він був поруч з дружиною, коли театр перетворився на прихисток для сотень маріупольців.

"Я почув хлопок і через долю секунди встиг побачити, як у нас із дружиною летить металеві двері. Потім мене відкинуло, а дружину десь біля мене засипало осколками. Спершу я не зрозумів, що сталося. Тільки потім за 2-3 секунди до мене дійшло, що був вибух. На нас все зі стелі посипалося, майже все будівельне сміття. А я кричу: «Женя, ти жива?». Було відчуття ступору, ти нічого не розумієш, ні про що не думаєш. Я дивлюся на дружину: у неї у вусі залишилася одна сережка — дві інші зірвало ударною хвилею",- розповів Сергій про момент вибуху.

16 березня 2022 року під час атаки армії Російської Федерації на Драмтеатр Євгенія з чоловіком опинилися майже в самому епіцентрі вибуху — у приміщенні електроцеху на сцені театру. Опинившись під завалами, вони змогли вибратися та врешті залишити Маріуполь.

Як працювала команда

Використовуючи техніку «просторових інтервʼю», розроблену  організацією Forensic Architecture, дослідницька команда запросила десятьох свідків взяти участь у подальших сесіях. Під час таких інтервʼю  задіяли простір та елементи 3D-моделювання.

"Маріупольський драматичний театр було побудовано за проєктом повторного використання, на основі якого були зведені кілька інших театрів у різних українських містах. Наша команда провела 3D-сканування будівлі Полтавського драмтеатру, який було збудовано за майже ідентичним до Маріупольського драмтеатру проєктом",-поділилися дослідники.

Команда розбирала відеоматеріали на окремі кадри та обʼєднувала їх у панорамні знімки, а фотографії класифікувала за хронологією, збираючи їх в тематичні колекції. Такий підхід дозволив прослідкувати зв'язки між свідченнями і краще зрозуміти простір театру.

Правова оцінка

Для цього дослідження було підготовлено два аналітичні звіти. Перший звіт — Європейського центру конституційних та людських прав (ECCHR) — є правовим аналізом атаки, який стверджує, що російське бомбардування театру, найімовірніше, є воєнним злочином.

Другий звіт, автором якого є оборонний консультант Гарет Коллетт, надає глибокий технічний аналіз вибуху та робить припущення про тип використаної зброї проти цього цивільного укриття.

Авіаудар стався в умовах повної інформаційної ізоляції Маріуполя. За різними оцінками в театрі загинули від 300 до 600 маріупольців. Російські війська, захопивши центр міста, намагалися стерти докази, пов’язані з бомбардуванням: театр завісили будівельною завісою, а його частина, вражена авіабомбою, була повністю зруйнована. Наразі окупаційна влада проводить так звану «реконструкцію» будівлі.

Прочитати та подивитися візуалізації повністю можна тут.