Діти з Маріуполя відмовилися повертатися з батьками в окупацію. Вони обрали Україну. Інтерв’ю з Дар’єю Касьяновою

На російських сайтах з усиновлення з’явилися оголошення про  дітей – кандидатів на усиновлення. Серед них - як мінімум, четверо українських дітей, які були незаконно вивезені з Україні на початку повномасштабного вторгнення.

Журналісти Financial Times, які дізналися про це, пишуть, що  імена та вік деяких дітей — змінили, а їхнє українське походження не вказується. 

Радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван заявив, що Сполученим Штатам відомо "про нові та достовірні повідомлення про те, що російська влада розміщує списки викрадених українських дітей на російських сайтах усиновлення".

"Це огидно і жахливо. Ці українські діти зі своїми родинами належать до України. Росія веде війну не тільки проти українських військових, а й проти українського народу", — йдеться у заяві, розміщеній на сайті Білого дому.

Діти були вивезені до  Тульській області, Москви,  Оренбурзької області та у тимчасово окупований Крим. Ймовірно, їх  вивезли до Росії з державних дитячих будинків на окупованих територіях півдня та сходу України.

Про те, як проходила евакуація дітей, та чому так багато українських дітей потрапили до рук росіян, ми розпитали Дар'ю Касьянову, голову правління Української мережі за права дитини, національну директорку з розвитку програм "СОС Дитячі Містечка Україна".

Фото - Фейсбук-сторінки "СОС Дитячі Містечка Україна"

Дарья Касьянова має досвід з організації евакуації. В 2014 році, ще коли вона співпрацювала з Фондом Ріната Ахметова і очолювала проєкт «Сирітству – ні», вона у співпраці з декількома волонтерськими групами вивозила дітей з охопленою війною Донеччини. В ті часі у державі творився справжній хаос. Ніхто не розумів, що робити, директори дитячих закладів чекали на команди та розпорядження із Києва, і не отримували їх.

«На жаль, починаючи з 2014 року, ніхто  не намагався аналізувати досвід організацій, які займалися евакуацією. Я пам'ятаю, що навіть в кінці 2014-го чи на початку 2015-го ми очікували такого спілкування. Коли я кажу «ми»,  я маю на увазі і Фонд Ріната Ахметова, в якому я тоді працювала, і  багато інших організацій -  волонтерських, громадських, які були доєднані. Когось ми фінансували, хтось за свої власні ресурси вивозив людей. Але дійсно ніхто не з ким не зустрівся. Ніхто не описав цей алгоритм. 

Хоча тут навіть не питання алгоритму. Застереження, ризики, які виникали, що відбувалось – ось що важливо. Але ніхто нас не питав про це, окрім міжнародних гуманітарних місій, які дійсно дивувались, як нам вдалося так все правильно організувати», - розповіла 0629 Дар’я Касьянова.

Вона вважає, що всі помилки, які були допущені в 2014 році, повторилися і в 2022 році. Але все це відбулося в набагато більшому масштабі.

«Про Маріуполь я знаю, що були заклади, які вивезли дітей буквально за день до початку та в перший-другий  день повномасштабного вторгнення. Наприклад, Центр опіки вивіз дітей. Але вже с початку березня зробити це не було можливості. І там залишалися дитячі заклади, які не встигли евакуюватись, дитячі будинки сімейного типу. Їм ніхто не допоміг. Вони не мали змоги виїхати, потім деякі з них виїжджали  через територію Росії, Білорусі, щоб кудись доїхати. Для них нічого не було організовано, і я знаю, що вони зверталися по допомогу до представників влади, але в них не було інформації, як діяти, куди їхати і ну відповідно, дуже жахливі речі вони перенесли. 

Ну і саме з цих причин, якщо дивитись на всіх дітей, які були депортовані, чи вивезені незаконно до РФ, то серед них багато дітей саме  з Маріуполя», - каже Дар’я Касьянова.

На жаль, скільки саме дітей були незаконно депортовані до Росії, сказати точно сьогодні не може ніхто.

«Я думаю, що скоріше за все, просто ми з вами не знаємо цю цифру, тому що, наприклад, я говорила з колегами, друзями з Маріуполя – там називають тисячі загиблих, в тому числі дітей. Але нам не відомо, скільки точно, і скільки серед загиблих – дітей. Тож ми не можемо порахувати, і скільки було вивезено. Нам дуже мало про це відомо, - зазначає Дар’я Касьянова. - Тому будь-які дані, які зараз озвучують у владі, - приблизні, не точні. 

Коли ми повертаємо дітей або наші партнери повертають, часто буває так, що вони розповідають про інших дітей, які були разом із ними. Але інформації про цих дітей в національному інформаційному бюро, в базі, немає. 

Зараз комунікується число 19,5 тисяч дітей, які знаходяться або на території РФ, або в окупації. І це переважно діти, позбавлені батьківського піклування, сироти, тобто ті, про кого відомо через службу у справах дітей. 

Крім того, треба пам’ятати, що починаючи з 2022 року з'явилось дуже багато дітей, які втратили батьків, і це були благополучні родини, про які нічого не відомо в соціальних службах просто тому, що вони не потребували соціального супроводу. Наприклад, один із останніх випадків, по якому ми працювали у Херсонській області. Троє дітей, один з хлопців вже повнолітній і два брати 9 та 14 років. Мама їх померла в травні цього року. Діти залишилися самі. Сусіди їм допомагали, але ж треба було дітей вивозити. Якби ці сусіди не повідомили нас, то ми б нічого не знали про цих дітей. І таких випадків зараз дуже і дуже багато, набагато більше, ніж ми можемо собі уявити».

Що саме відбувається із українськими дітьми в Російській Федерації, в принципі, відомо через відкриті джерела. Їх намагаються зламати психологічно. Віддають під усиновлення. Інтегрують до російського середовища, переконуючи, що такої країни, як Україна, не існує. 

Найбільше страждають ті з дітей, хто відмовляється пристосовуватися і лицемірити. Над такими знущаються і однолітки, і педагоги.

Дар’я Касьянова каже, що батьки, які вирішують долю своїх дітей таким чином, взагалі не думають про те, на які страждання вони власних дітей наражають. 

«Ми нещодавно допомагали одній родині з Маріуполя, - розповідає пані Дар’я. - Вони виїхали із Маріуполя навесні 2022 року спочатку до Росії. Потім батьки вирішили спробувати пожити в Білорусі, потім поїхали до Польщі, а потім вирішили повертатися назад в окупований Маріуполь. І ось діти твердо заявили: не поїдемо до Маріуполя, не хочемо.  Вони кажуть, що ми не поїдемо не в якій Маріуполь, а батьки кажуть, а ми вас і запитувати не будемо, як вирішили, так і буде. Тим більше що в Маріуполі вже все так добре, там же все відбудували.

І уявіть ситуацію: діти зайняли таку позицію категорічну, щоб їх залишили на території України, на кордоні, а батьки самі поїхали в Маріуполь. Розумієте, які ситуація?»

 На жаль, зазначає Дар’я Касьянова, у нас в культурі немає такого, щоб дорослі ухвалювали рішення з урахуванням інтересів дітей. Частіше так заведено, що дорослі сприймають своїх дітей як додаток, який має бути поруч, якось пристосуються, потерпить. Але дитина в 10-12 років вже має власні переконання. І дуже часто вони не співпадають з переконаннями та поглядами на життя батьків.

Тому трапляються випадки, коли підлітки просто тікають до України самотужки, залишають батьків.

На жаль, з поверненням маленьким дітей ситуація найскладніша. Бо з одного боку, вони не мають власного голосу, не можуть самостійно звернутися по допомогу, з іншого – в маленьких дітях, особливо віком до 5 років, найбільше зацікавлені потенційні всиновлювачі.

Росіяни буквально полюють на українських дітей. І це насправді почалося не в 2022 році. Це почалося з 2014-го. 

«Насправді ні для кого ж не було тайною, що починаючи з 2014 року росіяни їздили до Донецька, Луганська, до Криму, щоб шукати дітей в інтернатних закладах і всиновлювати наших дітей, - каже Дар’я Касьянова. – І при цьому ніхто не питав, чи є у цих дітей батьки. А вони частіше за все були. Бо в Україні тимчасове переведення дітей в інтернат застосовувалось як форма допомоги батькам, які потрапили у скрутні життєві обставини. Батьки мали б виправити ситуацію, знайти роботу, і після того забрати дітей. Саме таких вихованців була більшість в українських інтернатах. І за законом, їх не можна всиновлювати. Спочатку треба позбавити батьківських прав їхніх батьків. Я вже не кажу, що ці діти  - громадяни України, і це взагалі заборонено міжнародним правом. Але всі останні роки росіяни продовжували приїжджати в Луганськ та Донецьк і забирати дітей».

На жаль, світова спільнота закривала на це очі. Добре що зараз, за словами Дар’ї Касьянової, до перемовин про повернення дітей долучились міжнародні організації, коаліція міжнародних партнерів.

«Ми хочемо повернути всіх дітей. Спецслужби також допомагають нам у пошуку. Проте ситуація дуже складна. Особливо якщо дитину всиновили, змінили їй ім’я, вік, місце народження. Залишається сподівання, що коли дитина подорослішає,  то вона може ставити питання і може сама вирішити,  повертатися їй на Батьківщину чи ні».

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube