Звірі перестали соромитися того, що вони – звірі. Про Маріуполь, Чечню, Охматдит та розлюднення 37-мільйонної України

Сьогодні в соцмережах виклали відео, на якому чеченець із своєю родиною їдуть ледве не по головах відпочиваючих прямо по пляжу в окупованому Маріуполі. Піднімають стовбури піску. Змушують людей кидатися хто куди від великої білої машини з номерами регіону Чечня. А все тому, що «цар звірів» вирішив відпочити.

Це настільки шокувало маріупольців, що вони попри свій страх почали чинити спротив, знімати на відео нахабного чеченця, вимагати від нього забратися з пляжу на парковку.

Але ж то не царська справа – ходити ніжками. Плювати він хотів на всіх цих людей, яких він підкорив та поневолив. 

«Зараз нас тут всіх переріжуть…» - каже голос за кадром, розуміючи,що знімати відпочинок царя звірів може бути небезпечно, і що ввечері в двері можуть постукати бородаті чоловіки зі зброєю. Але все одно знімає, бо терпець урвався.

Два з половиною роки людей, як баранів, цей самопризначений  «цар звірів» заганяв у стійло. Він плювати хотів на свої жертви. Всі ці люди, маріупольці, які десятками років жили у себе дома і вважали, що вони – і дійсно дома, - лише «піща», джерело влади для нього і таких, як він.

І не важливо, скільки на тому пляжі було людей, що чекали на Росію, не має значення, якою вони її собі уявляли, коли мріяли про «руський мир».  Всі хто зараз в окупації,  – і щирі любителі «скреп», і жертви обставин – більше не люди для росіян. І ці слова - не фігура мовлення.

Днями, після російського обстрілу київської лікарні Охматдит,  на російському сайті «Царьград» вийшла стаття, яка наробила галасу у світі. В ній російський політолог Андрєй Пєрла закликає росіян «перестать бояться» казати вголос, що так, вони навмисно стріляли по дитячі лікарні Охматдит, вони навмисно вбивали українських дітей, тому що в Україні немає людей. 37 млн людей, які живуть в Україні, - більше не люди для росіян.

Стаття називається «Детская больница в Киеве — не случайность. Пора это признать и перестать бояться».

Погодьтеся, стає страшно від одного тільки заголовку. Але текст статті – ще страшніший.

«Надо отдать себе отчёт — просто и страшно: на той стороне нет людей, - стверджує автор. -  Ни одного человека. Наши ракеты не убивают людей. Ни одного человека. Там не люди».

І далі автор продовжує.

«Если мы не примем это как данность, если мы не запретим себе считать их людьми, жалеть их, беречь их — мы ослабим себя. Мы ограничим свои возможности спасать своих детей. Мы затрудним себе путь к Победе».

Ну чим не справжній маніфест путінського фашизму!

І якщо хтось з вас раптом подумав, що це просто думки однієї божевільної людини, то ця людина поспішила ваші сподівання спростувати, зацитувавши засновника сайту «Царьград», одного із філософів православного фашизму (не дивуйтесь, в Росії можливо і таке) православного олігарха Малофєєва.

(Взагалі, православний олігархат – це таке суто російське явище, і наша сусідка не тільки у себе його взрощує, але і перекидає через кордон своїх  «выкормлишей» у вигляді  олігарха Новинського.

І у цих православних фашистів у кожного своя зона відповідальності. Малофєєв окучував Крим в 2014 році, Новинський – Донецьк та Маріуполь. Результат ми всі побачили навесні 2022-го).

Зараз Малофєєв каже ось що:

«Кто-то ещё говорит о необходимости переговоров с террористами. Никаких переговоров с ними не может быть. Не о чем разговаривать. И никакой защиты от террора не может быть, кроме единственного решения: нанести удар самым мощным имеющимся у нас оружием по вражеским городам. Из гуманности можно, наверное, за 48 часов предложить начать эвакуацию в сторону Польши».

Як вам думки «истинно православного»?

І виправдовують ці люди свої звірства Христиною  Жук и її 10-місячною донькою, які загинули  27 липня  2014 року після гіпотетичного обстрілу Горлівки з боку ЗСУ. Прекрасне фото, розміщене у статті, мало б всіх переконати: через загибель цієї родини треба обнулити цілу країну,  37 мільйонів людей визнати нелюдами і вбивати всіх.

Але хто насправді вбив Христину Жук? Чому ми кажемо - після гіпотетичного обстрілу? А тому що в 2014-м треба розслідувати кожен обстріл, здійснений сторонами. Тому що в той період по Донецьку їздили «тачанки», які розстрілювали людей, створюючи провокації , а потім розповідали про обстрілі «укронацистів».

Путіну конче потрібно було збільшити кількість жертв серед мирного населення, щоб розпалити вогонь війни, який ну ніяк не хотів розгорятися на Донеччині. Ми добре пам’ятаємо історію з розстрілом тролейбуса на Босе у Донецьку. Коли бойовики через певний час почали самі давати інтерв’ю і розповідати, що тролейбус розстріляли не українські війська, а два угрупування бойовиків, які з’ясовували стосунки, і пасажирам просто не пощастило потрапити під перехресний вогонь.

Сьогодні кількість тих, хто загинув після 24 лютого 2022 року, неспівмірна з кількістю загиблих після 2014 року. Сотні тисяч мирних! В одному тільки Маріуполі росіяни вбили до ста тисяч людей. (Напередодні повномасштабного вторгнення, в 2021 році загинули 26 людей). Якщо це не звірство, то що тоді звірство?

Звісно, коли триває війна, часто важко визначати, чия саме ракета вбила людей. Але це і не потрібно робити, тому що у будь-якій війни відповідальність за КОЖНУ жертву серед мирного населення лежить на країні, яка розв’язала війну. В нашому випадку – на Російській Федерації.

Вона довго намагалася втримати людське обличчя і приховати за маскою свій звірячий оскал. Але, здається, зараз більше нема причин для маскування. В її таборі більше не залишилося друзів, для яких гуманізм і справедливість мали б хоча б якесь значення. То навіщо прикидатися.

Анна Романенко

 ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Будівельник з Грозного у Маріуполі загнав свій позашляховик прямо на пляж,- ВІДЕО, ДОПОВНЕНО