«Деякі італійські промисловці купують сляби в росії, фактично фінансуючи військову агресію москви»,- гендиректор Метінвесту

Про це заявив генеральний директор групи Метінвест Юрій Риженков в інтерв'ю провідному італійському ЗМІ Corriere della Sera, особливу увагу приділивши санкціям проти російського металу в ЄС. Як повідомляє прес-служба Метінвест, при цьому він зазначив, що через війну група зіткнулася з низкою викликів.

Труднощі Метінвесту

Вартість електроенергії для Метінвесту стрімко зросла через чинники, не пов’язані з ринком. Риженков пояснює: «Ми маємо справу з новими обмеженнями доступу до електроенергії за адекватними ринковими цінами. В Україні спостерігається дефіцит електроенергії, спричинений російськими обстрілами електростанцій».

Як і інші українські компанії та місцеві адміністрації, Метінвест зараз змушений імпортувати значну частину електроенергії, а витрати на її міжнародне транспортування можуть подвоїти загальну вартість енергоносіїв.

Зв'язок з Італією

Це проблема, яка стосується й Італії, адже Метінвест постачає продукцію на металургійні заводи країни: раніше — з маріупольських комбінатів «Азовсталь» та ММК ім. Ілліча, а сьогодні — переважно із Запоріжжя. Проте є ще одна нагальна проблема, прямо пов’язана з Італією: мовчазний відступ Європейського Союзу в санкційній грі з москвою, принаймні в металургійній галузі. Уже за місяць ми побачимо конкретні наслідки.

Рішення ЄС щодо санкцій проти росії

Згідно з пакетом, одноголосно ухваленим урядами 27 країн у жовтні 2022 року, імпорт слябів із росії мав повністю припинитися 30 вересня 2024 року. Сляби — це сталеві напівфабрикати вагою близько 30 тонн, які металургійні заводи переробляють відповідно до потреб промислових споживачів. Проте переломний момент для російських слябів настав у грудні минулого року, коли, знову ж таки одноголосно, країни ЄС тихо відклали закриття європейського ринку для російського продукту до 2028 року. Фактично це був дозвіл на ввезення до ЄС ще 10,7 млн тонн російської сталі. Ця продукція дешевша приблизно на 15% через нижчі витрати на електроенергію в росії. Тим часом московська армія продовжує руйнувати українські електростанції.

Вплив на італійську економіку

На думку Риженкова, така ситуація шкодить Італії, а її продовження може навіть стати руйнівним з погляду промислової політики. «На жаль, деякі гравці галузі через уряди своїх країн продовжують стверджувати, що повна заборона ввезення російських слябів спричинить проблеми. На мою думку, це не відповідає дійсності, й у цьому є певна частка лицемірства. Це шкодить етичним виробникам, які не купують сировину в країни, що розпочала війну», — зазначає генеральний директор Метінвесту.

Риженков звертає увагу на суперечності в італійській промисловій системі. «У вашій країні ситуація ще парадоксальніша. Деякі італійські промисловці купують сляби в росії, фактично фінансуючи військову агресію москви», — каже він.

На думку генерального директора Метінвесту, аргумент про те, що купувати сталь із росії вигідно, також не є далекоглядним. Особливо зараз, коли уряд відновив контроль над заводами в Таранто, які раніше належали індійській компанії ArcelorMittal, після важкого протистояння. «Не мені оцінювати аргумент зручності, але ті, хто закуповує продукцію в росії, не купують її в Acciaierie per l'Italia, яка зараз перебуває під контролем уряду й продовжує працювати з низьким завантаженням», — зазначає Риженков. Тож такі покупці фактично підживлюють російську економіку й завдають шкоди італійській. По-перше, вони не купують у місцевого італійського виробника. А, по-друге, шкодять чесним виробникам, таким як Метінвест.

Завод у Вероні

На початку літа українська група вирішила призупинити виробництво на заводі у Вероні та перевела працівників підприємства в режим часткової зайнятості. Тим часом сусідній металургійний завод російської групи НЛМК продовжує безперебійно працювати, імпортуючи сировину материнської компанії. Проте Риженков не втрачає інтересу до Італії, плануючи інвестиції Метінвесту у виробництво зеленої сталі в Пйомбіно. «Наші очікування щодо проєкту в Пйомбіно дуже оптимістичні. Він дасть змогу зв’язати високоякісну українську руду з виробництвом сталі в Італії та розвивати металургію обох країн. Ми сподіваємося завершити узгодження останніх деталей протягом найближчих місяців. Але проєкт просувається добре, й ми відчуваємо підтримку уряду Італії», — каже він.