Бути тим, кому болить. Нова пісня Океана Ельзи відгукнулася в серцях маріупольців, - ВІДЕО

8 днів тому на you-tube-каналі групи "Океан Ельзи" з'явилася нова пісня - "Мукачево". І вона за тиждень набрала пів мільйони переглядів і продовжує зростати. В коментарях прихильники влаштували справжній поетичний флешмоб, розповідаючи про свою пам'ять, свій біль і свої міста. Серед тих, хто залишає дописи, є багато маріупольців.

«Мукачево» - дуже дорога і, без перебільшення, особлива пісня для мене, - написав автор Святослав Вакарчук. -  Вона про межу між “бути” і “здаватись”, між чужою вигадкою і твоєю реальністю, між тим, яким тебе малюють інші і тим, ким ти, насправді, був і є.

І хоча ця пісня звучить як автобіографічна, вона - про всіх нас. Слухаючи її, кожен може знайти себе, згадати чи усвідомити свої «мукачево», «львів» чи «поділ». 

У кожного з нас є розчарування, втрати, здобутки і перемоги. Є власне «я». Та фокус у тому, що деякі люди знають, ким вони є, деякі – шукають і не можуть знайти цю відповідь, а деякі взагалі не замислюються над цим…

Для мене завжди було важливим знати, хто є я. І про це моя нова пісня.

Я маю прохання до тих, кого знайде ця пісня: не просто слухайте, а почуйте, відчуйте, і, зрештою, зустріньтесь з тим хлопчиком чи дівчинкою, з тим підлітком, з тим юнаком чи дівчиною всередині себе і запитайте: «Ким ти був? Ким ти є? Тобі й досі болить?» - написав Вакарчук.

І люди відгукнулися.

В коментарях українці влаштували справжній поетичний флешмоб, де стали ділитися спогадами себе, свого дитинства, мріями про майбутнє.

Ось декілька віршів, які залишили під кліпом маріупольці.

Ірина Яковлева

Десь  у парку в Маріуполі,

де кохання вперше відчула я, 

Запитала б себе безтурботну я,

Чи повірила б що стану людиною з міста-спогада, міста,  яке всім болить.

Дмитро Доля

Бiля Драма у Маріуполі

Я зустрів би себе там юного, коли вперше я був закоханий

і душа була світлом сповнена,

І спитав би мене той підліток:

Чому очі у мене стомлені...

Відповів би я: просто очі ці

Покоління Тих Кому Болить...

@Ffhcdfh

Десь на березі в Маріуполі, на піску біля моря блакитного,

 там де крани портові під хмарами, буду я ще сидіти і дихати. 

Споглядаючи мирні обрії, запитаю  у себе сивого ,

 чи хотів би я бути голосом покоління тих, кому болить

Базанова Ольга

Десь на бульварі я в Маріуполі,

 там де квітне у червні акація, 

де від запаху моря і пахощів, жити хочеться в безкінечності...

Запитала би себе дівчинку, чи повірю я що на старості жити буду на чужині я... 

Як мені болить

Анна Романенко

Десь на цвинтарі в Маріуполі влаштувала б собі побачення

З тими друзями, що залишились і чекають, чи прийду я.

Поховала б нарешті матір там і вхопивши ковток абрикосовий, 

запитала би себе дорослую, чи хотіла ти бути сильною, чи хотіла ти бути голосом покоління тих, кому болить.

А ті, у кого слова не складалися у вірші, стали писати свої думки прозою.

Анастасія Іванова

Нам особливо щемко та боляче "зустрічатися з тими собою", бо ти тих місць та міста зустрічі вже немає, вирвали з кров'ю та розтрощили. Я б зустрілась з собою в сквері біля літака або 221 стрілецької дівізії, у Драма, ЦУМа, на Штуке або вдома під черешнею... і це так боляче, що п...ь.

Послухати пісню і залишити свій спогад про себе, про своє минуле і про те, ким ми є, - можна ТУТ.