Що вимагав Кремль, коли російські війська знищували Маріуполь,- ДОКУМЕНТ

Радіо Свобода отримало проєкт договору, який Москва запропонувала Україні у перші дні повномасштабного вторгнення у 2022 році. Саме в ці дні російська армія жорстоко знищувала Маріуполь, який був в облозі. Що пропонував Кремль і до чого це могло призвести? І як цей документ проливає на справжню мету Путіна щодо України. У цьому розібрався проєкт «Система», підрозділ розслідувань Радіо Свобода.

• Проєкт під назвою «Договір про врегулювання ситуації в Україні та нейтралітет України» датований 7 березня 2022 року, через 11 днів після того, як Росія почала вторгнення, і через тиждень після початку переговорів між Україною та Росією.
• Створений у Кремлі договір був переданий українській делегації 7 березня 2022 року під час третього раунду переговорів в Біловезькій пущі в Білорусі.
• Це перший відомий документ, який викладає умови Росії щодо мирної угоди після початку повномасштабне вторгнення.

На початку переговорів, які розпочалися через кілька днів після того, як російська армія пішла в наступ чи не на всіх ділянках спільного з Україною кордону, Росія запропонувала договір, односторонні умови якого означали капітуляцію Києва.

Якби українська влада пішла на ці умови, то це б перетворило Україну на маріонеткове утворення, з фіктивним нейтральним статусом, із крихітною беззубою армією, без захисту з боку держав НАТО та без шансів відновити контроль над Кримом чи Донбасом, довелося б визнати незалежність Донецької і Луганської області в цілому, а також великих територій, які на той час ще були під контролем Києва.

Запропонована Росією угода проливає світло на мету очільника Росії Володимира Путіна щодо повномасштабного вторгнення в Україну, від жодної з яких він публічно не відмовився і яких, як він неодноразово наголошував, він має намір досягти.

Проте повномасштабна війна вже триває третій рік, і поки без чітких прогнозів щодо варіантів завершення, як і без жодних ознак того, що мирні переговори між Росією і Україною потенційно можуть відбутися у 2025 році чи пізніше.

«Система» отримала проєкт від українського джерела, знайомого з ходом переговорів, а російське джерело, близьке до переговорів, підтвердило його справжність. Обидва говорили на умовах анонімності, оскільки не мали права обговорювати це питання публічно.

Початок

Переговори почалися 28 лютого 2022 року, коли російські війська захопили частину території на півдні, сході та півночі України, просунулися впритул до Києва від кордону Росії і Білорусі.

Деякі раунди переговорів проходили за одним столом при фізичній присутності представників сторін, а інші – онлайн.

Українська делегація на чолі з лідером фракції «Слуга народу» у Верховній Раді Давидом Арахамією приїхала до Польщі, а звідти перелетіла гелікоптером до резиденції очільника Білорусі Олександра Лукашенка «Лясковичі» неподалік польсько-білоруського кордону. Там українські переговорники зустрілися з російськими делегатами на чолі із помічником Путіна Володимиром Мединським.

У документі за березень 2022 року – шість сторінок основного договору та чотири сторінки додатків. Вісімнадцять статей охоплюють різні сфери: параметри нейтралітету України (військові та міжнародні зобов'язання), питання кордонів, гуманітарні питання (мова, релігія, історія), а також зняття санкцій з Росії.

• Проєкт передбачав, щоб Україна скоротила свою армію до 50 000 осіб, включаючи півтори тисячі офіцерського складу (це вп'ятеро менше, ніж Україна мала до 2022 року). Якби це бажання виповнилося, в України залишилося б лише чотири кораблі, 55 вертольотів та 300 танків. Станом на 2022 рік це було менше за армію сусідньої Білорусі (у якій на той час проживало майже вп'ятеро менше осіб, ніж в Україні).
• Україні пропонували «не розробляти, не виробляти, не купувати та не розміщувати на своїй території ракетні озброєння будь-яких видів базування з дальністю стрілянини понад 250 км». Саме таку відстань, наприклад, відокремлює Кримський міст від контрольованого Україною Гуляйполя, розташованого неподалік лінії фронту. Більше того, Росія залишала за собою право в майбутньому забороняти Україні «будь-які інші види озброєння, які можуть бути розроблені в результаті наукових досліджень».
• У планах Росії Україна мала «визнати незалежність так званих Донецької та Луганської «республік» – причому в межах адміністративних областей України (станом на 24 лютого 2022 року Росія контролювала лише частину цих областей і не завоювала їх повністю і тепер, наприкінці 2024 року).
• Автори російського документа вважали, що саме Україна має взяти на себе витрати на відновлення інфраструктури Донбасу, зруйнованої з 2014 року.
• Росія також вимагала скасування всіх санкцій – як українських, так і міжнародних – та відкликання всіх міжнародних позовів, поданих з 2014 року.
• На додаток до цього Росія наполягала на надання російській мові статусу державної та відновлення всіх майнових прав Української православної церкви (Московського патріархату).
• Нарешті, автори проєкту вимагали «скасувати і більше не вводити будь-які заборони символіки, що асоціюється у державах із перемогою над нацизмом», тобто фактично знову легалізувати в Україні радянські та комуністичні символи. До документа додано перелік українських законів, які автори назвали прикладами «нацифікації та героїзації нацизму». Примітно, що під цю категорію потрапили закони «Про увічнення перемоги над нацизмом» та «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму».

На той час Росія вже понад півтора тижні вела активні бойові дії в Україні. Російські війська стояли під Києвом, вели руйнівні бої за Маріуполь, окупували частини Харківської, Херсонської, Миколаївської, Чернігівської та Сумської областей. Проте марш-кидка та запланованого "Києва за три дні" не вийшло, і українські військові давали жорстку відсіч наступу.

Що Україна отримувала б у відповідь

По суті, цим документом Росія пропонувала Україні лише "режим припинення вогню" та "заходи щодо припинення бойових дій". Ні про який відвід російських військ з території України не йшлося: Росія брала на себе зобов'язання винятково не розширювати територію, що контролюється на той момент.

Україні в цей же час пропонувалося відвести всі свої війська на пункти постійної дислокації (або місця, "певні РФ"), а іноземним партнерам – негайно припинити будь-яку допомогу та відкликати з України всіх співробітників, які стосуються військових формувань, включаючи військових радників.

Російські війська, а також сили національної гвардії, за планом авторів пропозицій, мали залишитися на своїх місцях аж до виконання Росією та Україною "всіх зобов'язань за цим договором". Оскільки ці зобов'язання включали масштабні зміни у законодавстві, роззброєння та ухвалення міжнародних гарантій, російська армія у разі укладення такої угоди могла б стояти під Києвом роками. Контроль за розведенням військ Росія також пропонувала взяти на себе, допускаючи участь України і, за необхідності, Генерального секретаря ООН.

Як змінювалися домовленості

Документи з наступних етапів переговорів, включаючи проєкти договорів від 17 березня та 15 квітня, опубліковані The New York Times на початку цього року, показують, що сторони зблизилися з деяких питань у ході переговорів – у той час, коли Україна відбивала сили Москви на півночі.

Наприклад, статус Криму залишили б для майбутніх переговорів, а російські вимоги щодо змін у законодавстві щодо мов та гострих історичних суперечок відійшли б на задній план. Важливо те, що сторони обговорювали гарантії безпеки для України, які включали б західні країни, хоча те, як вони працюватимуть, було головним яблуком розбрату.

Згідно з останньою версією договору, українська та російська делегації все ще розходилися у думках щодо чисельності української армії. Україна наполягала на 250 тисячах військовослужбовців (приблизно стільки було до повномасштабного вторгнення), тоді як Росія пропонувала обмежитися 85 тисячами.

Росія вимагала, щоб українські війська склали зброю та повернулися до казарм. У відповідь українська сторона висунула симетричну вимогу: російські війська мають скласти зброю та повернутися до пунктів постійної дислокації.

Угода залишила б Україну дуже вразливою, оскільки російські війська залишалися б на місці, а Київ не мав би можливості захищатися чи шукати підтримки безпеки з боку Заходу. Києву довелося б платити за відновлення Донбасу.

Помічник очільник Росії Володимир Мединський, який прочитав цю пропозицію, був неабияк здивований, розповідає один із учасників переговорів:

«Він сказав, таке відчуття, нібито це українські війська стоять на Красній площі, а російські повинні викинути білий прапор із Кремля. Йому відповіли: «Ми просто просимо від вас те саме, що просите від нас ви».

Сторони так і не дійшли якоїсь єдиної думки про порядок відведення військ.

Наступні проєкти все ще включали деякі ключові вимоги Росії, такі як постійна заборона на членство України в НАТО, чого не готові прийняти ні Київ, ані західний альянс. НАТО неодноразово заявляв, що Україна зрештою приєднається, і президент Володимир Зеленський домагався швидкого запрошення в рамках «плану перемоги», який він представив українцям і прихильникам країни за кордоном останніми тижнями.

Принаймні з одного боку, заявлені Росією умови миру стали більш агресивними, ніж вони були 7 березня 2022 року.

У вересні того ж року Путін заявив, що п’ять українських областей – Крим, Донецька, Луганська, Запорізька та Херсонська – тепер є невід’ємними частинами Росії. Безпідставна претензія включала частини тих регіонів, які залишалися і досі залишаються під контролем Києва, і Путін заявив, що контроль Росії над цими територіями є обов’язковою умовою для будь-яких мирних переговорів.

Таймлайн: що відомо про переговори Росії та України у 2022 році та які документи вже публікувалися

28 лютого: Перша зустріч делегацій у резиденції "Лясковичі" у Білорусі. Російську делегацію очолює помічник президента Володимир Медінський. Українці – лідер фракції "Слуга народу" у Верховній Раді Давид Арахамія.

3 березня: другий раунд переговорів, Каменюки, Білорусь

7 березня: третя зустріч делегацій. Російські переговорники привезли із собою документи, які пропонували підписати українській делегації. Саме ці документи описані в нашій статті. Цілком вони раніше не публікувалися.

17 березня: сторони написали драфт майбутнього можливого договору, в якому було зазначено пункти, за якими позиції сторін розходяться. Цей документ українські урядники тоді показали західним партнерам. Цілком документ публікувала The New York Times.

29 березня: українські та російські переговорники зустрілися у Стамбулі. На основі цих розмов було складено "комюніке", що підсумовує пропоновану угоду. Це комюніке публікувалося раніше у ЗМІ, воно також є у розпорядженні "Системи".

15 квітня: найпізніший із відомих нині чернеток договору. Та версія, яка була опублікована в The New York Times і яка також є у розпорядженні "Системи", була відправлена ​​російському президентові. З високим ступенем ймовірності нових документів та варіантів договору сторони більше не розробляли.