Вересень 2014 року. За кілька кілометрів від Маріуполя стоять російські танки. Люди масово виїжджають із міста, а ті, хто залишається, здригаються при кожному пострілі, що доноситься. Більшість Донецької області, в тому числі і Донецьк, окуповано. Маріуполь – останній форпост України на сході країни.
В цей важкий час люди були абсолютно розгублені, бо не було жодної офіційної інформації, що відбувається на фронті. Пізніше з’явились штаби, АТО, прес-офіцери, які надавали інформацію журналістам, а ті розповсюджували її далі. А в вересні 2014-го нічого ще не було. А був суцільний інформаційний вакуум і жах.
І ось в цій ситуації Костянтин Батозьський, Євген Степаненко і Діана Берг, дончани, які втекли від російської окупації з Донецька в Маріуполь, вирішили створити такий інформаційний центр – Штаб оборони Маріуполя. Діана Берг розробила лого – ОМ, це не тільки абревіатура, а ще й одиниця спротив у фізиці. Тож все було символічно і лаконічно. Батозьський та Степаненко налагодили комунікацію представників влади та військових підрозділів.
Але треба було знайти людей, які б взяли на себе збір та обробку інформації, підготовку інформаційних релізів.
Начальник тодішньої прес-служби міськради Олег Калінін порекомендував Деніса Гаврилов. І той разом з другом Романом Соколовим включились в роботу.
Працювали на волонтерських засадах, але швидко ентузіазм закінчився. З’явилась потреба у грошах. І хлопці, Гаврилов та Соколов, стали шукати джерела для отримання грошей.
І знайшли – у партії «Укроп». Їх взяли туди разом з організацією «Оборона Маріуполя і пабліком ОМ, який був досить великий вже на той час. Вони практично самотужки відсторонили від організації всіх її засновників – Берг, Батозьського і Степаненко – і почали використовувати Штаб оборони Маріуполя для своїх політичних цілей.
Вибори Гаврилов і Соколов програли. А тому опинились знову в ситуації пошуку грошей.
Ми не маємо доказів, від кого саме вони ці гроші отримали, але після 2015 року, після зміни в муніципалітеті команди Юрія Хотлубея на команду Вадима Бойченко, Гаврилов включився в кампанію з дискредитації опозиційного руху в Маріуполі на чолі з Максимом Бородіним.
Саме Гаврилов виступив публічно на сесій міськради і образив Бородіна, назвавши його п***ом.
В цю кампанію включились і інші так би мовити активісти Маріуполя, на кшталт Ярослава Кравченка. Юрій Хотлубей дуже веселився на сесії після цього скандального виступу, а Вадим Бойченко не зробив жодної спроби зупинити абсолютно неприпустимо поведінку з боку Гаврилова.
Максим Бородін подав позов до суду на Гаврилова через публічні образи. Проте кандидат філологічних наук Юлія Голоцукова, яка працює на кафедрі філології Маріупольського державного університету, провела лінгвістичну експертизу слову «п***с» і зробила заяву на суді, що це – не образливе слово, а суб’єктивна оцінка.
Цей сором транслювали всі місцеві канали. А ця жінка, до речі, і досі працює в університеті і навчає молодь.
Свідчення так званої експертки дозволили Гаврилову уникнути відповідальності за публічні образи.
А безкарність, як ми всі знаємо, породжує нові злочини. Непокаране зло повертається.
У випадку з Гавриловим зло було не тільки не покаране, а ще і винагороджене. Бо після обстрілів мікрорайону Східний президент Петро Порошенко чомусь нагородив орденом Деніса Гаврилова – нагородив людину, яку ніхто на Східному взагалі не бачив. Ми і досі не знаємо, хто саме висунув негідника на почесну нагороду.
Був ще один неприємний епізод, пов’язаний з Гавриловим.
Після того, як потреба в інформаційній діяльності Штабу оборони Маріуполя відпала (цю роботу взяли на себе прес-офіцери ЗСУ), Гаврилов став шукати інші напрямки діяльності, а для реалізації проєктів став збирати гроші в магазинах – встановив коробки. Проте і тут оскандалився – маріупольська журналістка Ірина Прудкова стала свідком, як гроші з коробок виймались безконтрольно.
Так безславно завершилась історія Штаба оборони Маріуполя. А Деніс Гаврилов знайшов себе в іншій сфері - в ОСББ.
Коли почалась повномасштабна війна, Гаврилов знаходився в Маріуполі. Останній його пост датується березнем 2022 року. В цей же час він зробив шапку на своєму ФБ-профілі – про «русский корабль». Дуже патріотично.
Але після окупації міста росіянами він раптом змінив свої проукраїнські уподобання.
Довгий час не було про нього нічого чути, поки джерела в Маріуполі не повідомили, що колишній активіст, один з очільників Штабу оборони Маріуполя пішов на співпрацю з ворогом і працює в окупаційній міський адміністрації.
Щодня він прибуває на роботу в окупаційний муніципалітет по вулиці Громовой.
Спочатку він був радником гауляйтера Іващенка, а зараз намагається відкрити будівельну компанію і заробляти російські рублі на руїнах Маріуполя.
На наш запит в фейсбуці Гаврилов нічого не відповів. А його телефонний номер Київстар знаходиться поза зоною досяжності.
Тож поспілкуватися з Гавриловим не вдалося.
Ось так звичайний негідник, який крав гроші і ображав людей, сам перетворився на то слово, яке кидав на адресу інших людей.
Більше про колаборантів та зрадників читайте в нашій спецтемі.
