Вадим Джувага: Рік під Авдіївкою втоптуємо в чорнозем «другу армію світу»

Історик, дослідник, журналіст Вадим Джувага вже рік воює на Авдіївському напрямку. Каже, його завдання – спостерігати за безпилотниками.

Вадим веде свій особистий щоденник про війну і фронт, і життя на фронті. Він дозволив нам публікувати свої дописи. Початок – ЧИТАЙТЕ ТУТ.

Нас перемістили

Нас перемістили під Мирноград.

Дивуюсь з креативності тих, хто називав села на Донбасі. Миколаївка, Новоселівка, Михайлівка, Степанівна...

Ми в Миколаївці.

Десь гримить фронт, до нас долітають КАБи. Вночі на моєму чергуванні недалеко жахнула КАБ, світло, як вдень.

Москалів зупинили під Уманським, там де я чергував на КП ППО і звідки та фотка (дивись нижче, "Про першу річницю під Авдіївкою").

Те село, де ми перед цим були, вже розбирає руснява арта. У сусіда, який бігав до нас по хліб і тушонку і натихаря продавав нашим аватарам самогонку, знесла половину воріт. Але сидить, не виїжджає, господарства жалко.

26 лютого

У нас ускладнилася обстановка. Москалі пруть, як скажені. Вже зняті наші пости ППО. Кажуть, що днями нас виводять в тил, куди і на скільки, ніхто не знає. Що не кажуть про це, добре, бо 2022 р. при ротації наші ешелони тричі обстріляли. Може на кілька днів випаду із зв'язку. Не панікувати!!!

Подробиці згодом. Тримайтесь.

Про першу річницю під Авдіївкою

«Сьогодні у нас ювілей:  річниця перебування нашого підрозділу під Авдіївкою і Донецьком.  Рік тому нас перекинули після ротації з-під Миколаєва до мало кому відомого до війни невеличкого промислового міста під самим Донецьком.

 Тепер Авдїівка в центрі уваги світових ЗМІ і військових всього світу як місце найзапекліших боїв ХХІ століття. Місце, де новітні українські козаки черговий раз втоптують у в'язкий і приставучий донецький чорнозем неіснуючу славу ''другої  армії світу''.

 Проте це збіговисько ґвалтівників ніяк не заспокоїться. Скільки доведеться ще нам з побратимами стримувати безсилу лють чергової хвилі ''асвабадітєлєй'', скільки болотної орди приймуть донецькі степи, цього ніхто сказати не може.  Навіть бункерний недоросток, який несе історичну нісенітницю на весь світ. 

Хоча фінал Авдіївської битви підказує сама історія. Бо не одна орда лягла в Донецьку землю протягом багатьох століть. Теперішня ситуація унікальна тільки для пуйла, проте Україна бачила і не таке. 

А фінал один. Орди зникають, перетворюючись у пил, а Україна стоїть і стоятиме далі. Пройдуть роки і століття, а вітри будуть співати славу українським лицарям, які так і не віддали власну землю черговим зайдам.

Поменше слухайте зрадофілів, а допомагайте нам наближати перемогу!

 Героям Авдіївки слава!

А оце на фото я  - посеред збитого в брудне місиво донецького степу. 

Рік під Авдівкою. Тримаймося далі.

Слава Україні!»

БІЛЬШЕ БЛОГІВ читайте ТУТ